Світовий ринок може недоотримати 9 млн тонн української агропродукції за три місяці — близько $1,9 млрд валютної виручки буде втрачено або відкладено

У серпні–жовтні Україна може не поставити на зовнішні ринки близько 9 млн тонн аграрної продукції через різке скорочення доступних експортних потужностей. Найбільший дефіцит очікується у перші місяці адаптації логістики: близько 2,9 млн тонн у серпні, 2,8 млн тонн у вересні та 3,3 млн тонн у жовтні.

Ключова проблема полягає в тому, що альтернативні маршрути не здатні швидко замінити повноцінний морський експорт. Дунайські порти залишаються залежними від рівня води та доступної осадки суден, залізничний напрямок — від пропускної спроможності переходів і перевантажувальної інфраструктури, а автомобільний транспорт через високу собівартість не може працювати з такими ж масштабами вантажів. Водночас серпень–жовтень — це період активного виходу на ринок нового врожаю, коли потреба в експортній логістиці традиційно одна з найвищих.

У структурі невивезених обсягів найбільша частка припадатиме на зернові, насамперед пшеницю та кукурудзу. Частину олійних культур вдасться швидше переорієнтувати на західний кордон, однак це не компенсує загального дефіциту транспортних потужностей.

У грошовому вимірі масштаби затримки також будуть значними. За стриманим ціновим сценарієм обсяг відкладеної валютної виручки у серпні–жовтні може становити близько $1,9 млрд. За сценарію з вищими експортними цінами потенційний обсяг відкладених надходжень може наближатися до $2,8 млрд.

Ці суми не варто трактувати як повністю безповоротні втрати: частина продукції може бути експортована пізніше, коли альтернативні маршрути наростять пропускну спроможність. Проте для українського агросектору навіть кількамісячна затримка означає менше валютних надходжень, накопичення запасів, додатковий тиск на внутрішні ціни, дорожчу логістику та зберігання, а також погіршення ліквідності виробників.

Для світового ринку скорочення близько 9 млн тонн української продукції означатиме тимчасове зменшення пропозиції в Чорноморському регіоні та необхідність частково заміщувати ці обсяги поставками з інших країн. Це може посилити конкуренцію за доступне зерно та створити додаткову підтримку світовим цінам, особливо якщо обмеження українського експорту затягнуться.

Найбільший ризик полягає саме в тривалості логістичного шоку. Якщо альтернативні маршрути вдасться швидко розширити, значна частина експорту буде лише перенесена на наступні місяці. Якщо ж обмеження збережуться довше, проблема поступово трансформуватиметься з відкладеної виручки у прямі економічні втрати — через зниження внутрішніх цін, зростання витрат і погіршення фінансового стану агровиробників.