Україна стає нетто-імпортером молочної продукції: за 10 місяців дефіцит торгівлі сягнув майже $33 млн

За січень–жовтень 2026 року Україна експортувала молочної продукції на $287,3 млн, тоді як імпортувала — на $319,9 млн. Основу українського експорту формують сухе та згущене молоко, сири й морозиво (загалом 70% експортної виручки), а левову частку імпорту складають європейські сири (77% вартості ввезення).

Порівняно з минулим роком грошові обсяги експорту скоротилися на 10%, натомість імпорт зріс на 17%. Як наслідок, торговельне сальдо стало від’ємним: мінус $32,6 млн проти торішнього профіциту в $43,4 млн.

Експорт: обсяги стабільні, виручка падає через здешевлення масла

За перші десять місяців 2026 року фізичний обсяг експорту майже не змінився: Україна відправила на зовнішні ринки 105,3 тис. тонн молочної продукції (-1% до аналогічного періоду 2025 року). Проте у грошовому вимірі експорт скоротився на $30 млн до $287,3 млн (-10% до січня-жовтня 2025 року).

Усе зниження виручки припадає на вершкове масло. Торік масло було головною експортною позицією, а цього року через падіння світових цін воно принесло $41,8 млн замість $96,4 млн (-57%); обсяг поставок масла скоротився до 7,6 тис. т (-43%). Ціна масла в ЄС у середині жовтня опустилася до 400 євро/100 кг, на 31% нижче, ніж торік, тому поставки до Європи стали невигідними, і українське масло переорієнтувалося на Молдову, Азербайджан та Ізраїль.

Водночас інші ключові експортні позиції продемонстрували зростання як у тоннах, так і в грошовому еквіваленті, частково компенсувавши втрати від просідання експорту масла:

• Сухе та згущене молоко: 31,4 тис. т (+3%) на $85,2 млн (+9%).
• Морозиво: 15,4 тис. т (+6%) на $57,4 млн (+8%).
• Сири: 12,5 тис. т (+5%) на $57,8 млн (+6%).
• Сироватка: 14,4 тис. т (+5%) на $20,5 млн (+54% — суттєве зростання виручки завдяки сприятливим цінам).

Окремо варто відзначити результати жовтня 2026 року: експорт молочної продукції склав $28,2 млн, що на 25% більше за показник жовтня торік. Зокрема, експорт сирів досяг річного максимуму (1,6 тис. т на $8,1 млн із головними ринками збуту в Молдові та Казахстані), а експорт сухого та згущеного молока зріс на 86% у грошах (до $9,3 млн та 3,1 тис. т), переважно за рахунок поставок до Польщі, Німеччини, Литви та Болгарії.

Імпорт: стрімке зростання обсягів на тлі здешевлення європейської продукції

За січень–жовтень 2026 року в Україну було ввезено 72,1 тис. тонн молочної продукції на $319,9 млн. Порівняно з минулим роком імпорт зріс на 37% у фізичних обсягах і на 17% у вартості. Грошовий показник зростає повільніше за обсяги, оскільки імпортна продукція подешевшала.

Абсолютним лідером імпорту залишаються сири. За 10 місяців їх ввезено 41,8 тис. тонн на $246 млн (+25% у тоннах та +12% у грошах до минулого року). Майже весь сир постачається з країн ЄС (Польща, Литва, Італія, Естонія), де ціни на нього за рік знизилися на 13–27%. Показово, що імпорт сирів у тоннах у 3,3 раза перевищує обсяги їх експорту з України.

Найшвидше зростає імпорт сировинних позицій. Ввезення незгущеного молока та вершків збільшилося у 3,6 раза (до 9,2 тис. тонн, майже все — з Польщі), вершкового масла — вдвічі (до 2,4 тис. тонн на $14,8 млн), сироватки — на 45% (до 6,7 тис. тонн). Це прямий наслідок дефіциту внутрішньої пропозиції: хоча сільгосппідприємства наростили виробництво молока на 4%, падіння у господарствах населення склало 27%, через що загальне надходження сировини на переробку зменшилося на 4%.

Головні виклики переробників: чому Україна втрачає позиції

Розворот у торговельному балансі відбувся ще у серпні 2025 року разом із завершенням експортного буму на масло. Відтоді імпорт перевищує експорт щомісяця (за винятком квітня 2026-го).

Сьогодні українська молочна галузь опинилася під подвійним ціновим тиском. З одного боку, внутрішній ринок заповнюється дешевшою європейською продукцією (молоко в ЄС за рік подешевшало на 19%). З іншого боку, в Україні стрімко дорожчає сировина: лише з серпня по жовтень 2026 року закупівельна ціна молока зросла на 17% — з 17,40 до 20,30 грн/кг (з ПДВ). За таких умов українські переробники не можуть закласти зростання собівартості в ціну готової продукції, втрачаючи конкурентоспроможність як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.