У світі мало країн, які схожі з Україною в плані ефективності агробізнесу та ролі сільського господарства в економіці країни. Однією з них, однозначно, є Аргентина. Частина сільського господарства в ВВП цієї латиноамериканської країни займає до 8%. В експорті ж частка сягає 58,8%.

Задав собі питання: «Наскільки аргентинське сільське господарство відрізняється від українського й у кого на світовому ринку сьогодні компаративні переваги?» Дійшов шляхом емпіричного аналізу до рахунку 8-2 на користь Аргентини.

Пропоную пройтися по черзі по пунктах.

1. Державна аграрна політика

Аграрна політика що в Аргентині, що в Україні хаотична і непередбачувана. Немає чіткого розуміння цілей та інструментів аграрної політики навіть у середньостроковій перспективі, не кажучи вже про довгострокову стратегію.

2. Ринок землі. 1-0 на користь Аргентини

В Аргентині діє вільний ринок землі сільгосппризначення і це, звичайно, плюс як для інвесторів, так і для фермера, і власника. Ціни на хороші землі в регіоні Пампа перевищують $ 30 тис. та є найнадійнішим капіталовкладенням під час будь-якої кризи. Інвестиції в землю агрокомпаніями вітаються і підтримуються не тільки аргентинськими фінансовими інститутами, але і зовнішніми запозиченнями.

3. Ринок оренди землі

Україна знаходиться у кращому становищі. Оренда землі в Аргентині - це ціла біда. Абсолютна більшість контрактів на оренду землі або цілого фермерського господарства діє всього 1-2 роки, і пощастило тим, у кого вона на три роки. Природно, про виконання агротехнологічних вимог мова навіть не йде. Оскільки соя – це найприбутковіша культура, то соя по сої кілька років поспіль - норма. Ну і процедура узгодження і перепідписання договорів оренди забирає багато часу, хоча варто відзначити, що власники землі в середньому мають у власності 20 га.

4. Дороги. 2-1 на користь Аргентини

Дороги в Аргентині практично по всій країні в ідеальному стані. І це при тому, що весь урожай зернових і зернобобових перевозиться автотранспортом (макс 30 т). І навіть у тих регіонах, де, як і в Україні взимку холодно, дороги в прекрасному стані.

5. Залізниця. 2-2 плюс для України

Залізничні перевезення в Аргентині практично відсутні, що істотно ускладнює і здорожчує логістику зернових і бобових культур. У планах уряду є великий проект з китайцями з відродження залізничного транспорту в Аргентині, але поки що це лише плани.

6. Природно-кліматичні умови. 3-2 за Аргентиною

У Пампі, переважно агарному регіоні країни, умови, однозначно, кращі. Середньорічні опади становлять приблизно 1000 мл і вегетаційний період дозволяє дозрівати кукурудзі із вологістю зерна 14-15%. Тому в Аргентині збирають сої до 5 т/га, і кукурудзи в середньому 10 т у сухій вазі. Ну і логічно… «рукава» замість дорогих сушок і елеваторів. Думаю, що всі, хто в темі, зрозуміють різницю.

7. Село і люди. 4-2 Аргентина виривається вперед

За останні кілька десятиліть сільська місцевість Аргентини дуже видозмінилася. Причина криється в урбанізації і еміграції сільського населення. Село в Аргентині важко порівняти з українським через його розміри, оскільки середнє аргентинське село в Пампі налічує більше 10 тис. жителів. За українськими мірками - це районний центр, але в ньому прекрасні дороги, відмінно працює інфраструктура: школи, лікарні і т.д., багато молоді. Школи і лікарні повністю фінансуються державою і є безкоштовними. Проблем з кадрами в аргентинському агробізнесі практично немає.

8. Крадіжки. 5-2 Аргентина

В Аргентині, якщо порівнювати з Україною, розкрадання практично відсутні. Аргентинські агрохолдинги і колеги-фермери, коли ставиш їм питання про крадіжки в цілому і особливо внутрішньокорпоративні, скаржаться, що вони у них присутні. Наприклад, минулого року хтось поцупив мішок насіння. Але аргентинців шокує інформація про те, як нашим людям вдається злити дизель на ходу комбайна, або ж під важкими жіночими грудьми винести кілька пластмасових пляшок молока з молочної ферми. Крадіжки як зовнішні, так і внутрішні в Аргентині є, але в Україні масштаби і витрати на безпеку просто вищі. Коли мова йде про кількість охоронців на підприємстві, то все стає зрозуміло - у них з цим справи кращі.

9. Продуктивність праці. 6-2 Аргентина

Коли вже мова зайшла про кількість співробітників, то тут Аргентина теж попереду. В українських агрохолдингах працює в середньому 12-15 осіб на 1 000 га землі, а у фермерів 8-10 чол. В Аргентині ж 1 ФЕРМЕР обробляє 1000 га в середньому, а в агрохолдингах, через їх величину і систему корпоративного управління, працює 3-5 чоловік на 1 000 га. Є до чого прагнути українцям.

10. Корупція і бюрократія

Обидва ці явища присутні в обох країнах. Про це, не соромлячись, заявляють наші аргентинські колеги. В Україні про ці проблеми ми теж чули чимало. Але оскільки проаналізувати ці явища можна лише в тому випадку, коли у тебе бізнес і там, і там, то припустимо, що тут у нас нічия.

11. Агротехнології

Якщо в плані новітніх технологій типу точного землеробства ми перебуваємо «плюс-мінус» в однакових умовах, то можливість легально використовувати ГМО насіння дозволяє Аргентині спростити технологічний процес і частково досягнути вищої врожайності з меншими витратами.

12. Ринок надання послуг і кооперація між господарствами

В Аргентині цей ринок однозначно розвиненіший, ніж в Україні. Спільне використання техніки повсюдно використовується аргентинськими агрогосподарствами, тоді як в Україні якісний аутсорсинг в усіх регіонах присутній на збиранні врожаю і в автоперевезеннях.

З цього простого дескриптивно-наглядового аналізу Аргентина перебуває попереду з рахунком 8-2. Є до чого прагнути і вдосконалюватися для наших аграріїв, але, думаю, що ми в хорошому тренді і можемо років так через 3-5 обігнати і перегнати Аргентину, якщо будуть, звичайно, ухвалені правильні аграрнополітичні рішення, але це вже зовсім інша історія.

Текст підготовлений спеціально для AgroPortal.ua