Українські виробники сої закликають ЄС не допустити запровадження статусу high ILUC-risk для сої

Українські виробники сої висловлюють глибоке занепокоєння пропозицією Європейської комісії класифікувати сою як сировину з високим ризиком непрямих змін землекористування (high ILUC‑risk) у межах Директиви ЄС з відновлюваної енергії (RED). У разі набуття чинності така пропозиція матиме суттєвий негативний вплив на аграрний сектор України, європейський ринок рослинного білка та ширшу стратегічну продовольчу безпеку ЄС.

Ці застереження та ширшу аргументацію викладено в позиційному документі Українського клубу аграрного бізнесу (UCAB) від 29 травня https://bit.ly/4dQqmQ6, адресованому інституціям ЄС. UCAB стверджує, що проєкт делегованого акта, який вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/807, запровадить додаткові вимоги до сертифікації на відповідність низькому ILUC‑ризику (low‑ILUC), фактично покладаючи додатковий значний адміністративний і фінансовий тягар на виробників і переробників, особливо в умовах воєнних викликів, логістичних збоїв і зростання виробничих витрат.

На думку UCAB, «українська соя вже відповідає високим стандартам простежуваності та сталості. Україна офіційно визнана країною з низьким ризиком за Регламентом ЄС щодо запобігання обезлісненню (EUDR), тож запровадження додаткової класифікації як високого ILUC‑ризику фактично дублюватиме регуляторні вимоги та створюватиме необґрунтовані бар’єри для українських агровиробників».

Україна залишається найбільшим виробником сої в Європі. У 2025 році очікується, що виробництво сої в Україні сягне 5,6–5,7 млн тонн, тоді як українська соєва продукція й надалі відіграє важливу роль у забезпеченні білкової та продовольчої безпеки Європейського Союзу. У 2025 році частка України в імпорті соєвої олії ЄС зросла до 66%, тоді як 43% експорту української соєвої олії було спрямовано на ринок ЄС.

UCAB наголошує, що українська соя є не лише важливою складовою європейського ринку рослинного білка, а й стратегічною альтернативою імпорту з регіонів, що пов’язані з підвищеними екологічними ризиками. Українська соєва продукція є не‑ГМО, має повну простежуваність і виробляється без ризиків, пов’язаних із вирубуванням лісів.

Водночас запропонований підхід, здається, суперечить низці ключових стратегічних цілей Європейського Союзу, зокрема:

• посиленню продовольчої та білкової автономії ЄС;
• майбутньому Білковому плану ЄС;
• підтримці регіонального виробництва рослинних білків;
• меті спрощення та гармонізації регуляторних процедур.

Аграрний сектор України закликає Європейський парламент і Раду ЄС не підтримувати проєкт делегованого акта в його чинній редакції в межах офіційного періоду перевірки.

Як держава‑кандидат на вступ до ЄС, Україна має розглядатися як європейський постачальник сої у будь‑яких майбутніх регуляторних ініціативах ЄС, пов’язаних зі статусом соєвої рослинної олії як сировини для сталих біопалив у межах Директиви ЄС з відновлюваної енергії.

З питань щодо додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся до Назара Бобицького, Керівника Брюссельського офісу в ЄС.
E-mail: bobitski@ucab.ua
Моб.: +380 67 172 03 64 (WhatsApp), +32 490 16 64 49