За модерації УКАБ відбулась панельна дискусія на конференції «Агропереробка в Україні: шлях до доданої вартості»

19 травня за організації Міністерства аграрної політики та продовольства України відбулась конференція «Агропереробка в Україні: шлях до доданої вартості», в якій взяв участь генеральний директор УКАБ Олег Хоменко та мав нагоду модерувати панельну дискусію, присвячену питанням розвитку агропереробки в Україні та тенденцій на цьому ринку.

Захід об’єднав представників влади, бізнесу, фінансових установ і міжнародних організацій, експертів галузевих асоціацій для обговорення розвитку агропереробки. Учасники розглянули головні тенденції агропереробки, виклики та можливості, а також міжнародний досвід і шляхи фінансування для ефективної розбудови галузі.

За словами Міністра аграрної політики та продовольства України Віталія Коваля, позиція України як потужного експортера зернових та олійних культур є важливою, але недостатньою для довгострокового розвитку: “Шлях сировинної країни – це не шлях України. Україна має бути індустріальною країною, і аграрний напрямок – це фундамент нашої індустріалізації. Ми маємо поставити собі амбітну, але досяжну ціль – годувати 600 млн населення в усьому світі. І для цього є потенціал”.

Крім цього, Віталій Коваль вважає, що імпортозаміщення має бути одним із перших кроків до посилення агропереробної галузі: “Україна щорічно імпортує агропродуктів на 7 мільярдів доларів, включаючи соки, макаронні вироби й інші продукти харчування. Бізнесу варто розглянути ці ніші для заміщення імпорту українською продукцією, адже для неї вже існує сформований ринок. Також значним є імпорт засобів виробництва для агросектору (техніка, добрива, насіння) – 9 мільярдів доларів, що також може бути потенціалом для вітчизняних виробників”.

Ділимось з вами важливими тезами учасників панелі про виклики та точки зростання:

• Виклики олійнопереробної галузі України – це цьогорічний низький рівень внутрішньої переробки сої та ріпаку, недозавантажені заводи, що простоюють, та втрати валютної виручки через експорт сировини. Попри те, що Україна є лідером з експорту соняшникової олії, більшість інших олійних культур, вивозиться необробленими, що стримує розвиток галузі та економіки.
• Перспективи галузі полягають у стимулюванні переробки всередині країни шляхом запровадження мит або інших економічних механізмів. Це дозволить збільшити обсяг готової продукції, створити робочі місця, завантажити існуючі потужності і збільшити валютну виручку.
• Молочна галузь України має низькі обсяги виробництва сировини, недозавантажені переробні потужності та високий рівень тінізації. Ситуацію погіршують конфлікти між виробниками і переробниками, невигідний експортно-імпортний баланс і складна логістика.
• Водночас галузь має потенціал зростання за європейською моделлю, зокрема через консолідацію ферм, вихід на ринки ЄС та зростання внутрішнього споживання. Активний розвиток кооперації між виробниками й переробниками створює умови для стабілізації та росту.
• М’ясопереробна галузь України тривалий час залишається залежною від імпорту, оскільки власне виробництво не покриває внутрішнє споживання. Основними проблемами є низький рівень поголів’я тварин, неефективне використання кормів, ветеринарні ризики, слабка координація між виробниками й переробниками. Попри наявність дешевих кормів, до 2019 року собівартість української свинини була вищою, ніж у ЄС, що пояснюється відставанням у технологіях та низькою продуктивністю.
• Втім наразі ситуація поступово змінюється завдяки впровадженню новітніх технологій, і  Україна має всі умови для стрибка та можливість зайняти частку на світовому ринку, що звільняється через скорочення експорту країнами ЄС. Активні переговори з В’єтнамом і Філіппінами відкривають нові експортні напрямки, а об’єднання виробників і переробників створює базу для синергії та стабільного розвитку галузі.
• Українська цукрова галузь стикається з низкою викликів: скорочення посівних площ, зниження виробництва й експорту, а також втрата традиційних ринків збуту, зокрема країн Середньої Азії. Додатково, застаріла виробнича база, кліматичні зміни та обмеження доступу до портів значно ускладнюють конкурентоспроможність українського цукру на світовому ринку, де домінує тростинний цукор. Європейський ринок, хоча й забезпечив рекордні обсяги експорту у 2024 році, у перспективі не гарантує стабільного попиту через нові регуляторні бар’єри.
• Попри труднощі, галузь має значний потенціал для розвитку. В Україні працюють 33 цукрові заводи, які можуть виробляти понад 2 млн тонн цукру, що дозволяє забезпечити як внутрішнє споживання, так і експорт. Подальше зростання можливе за умови технологічної модернізації, розвитку глибокої переробки, ефективного зрошення та розширення експортних напрямків за межі ЄС. Державна підтримка та стратегічне бачення можуть стати ключовими у збереженні й підсиленні конкурентних позицій галузі.
• Серед ключових викликів біоетанольної галузі в Україні – нестабільність рентабельності виробництва через коливання цін на зерно та енергоносії, а також податкове навантаження у вигляді акцизів, яке знижує конкурентоздатність українського біоетанолу порівняно з європейськими виробниками. Крім того, виробники стикаються з обмеженнями експортних квот, що не відповідають зростаючим обсягам продукції, а також з диспропорцією між імпортом алкоголю та експортом вітчизняного спирту.
• Водночас галузь демонструє активне зростання: кількість заводів збільшується, розширюється виробнича потужність, формується агропромисловий кластер, який поєднує біоетанол, біогаз і тваринництво. Українські виробники не лише нарощують експорт, а й успішно продають обладнання для біоетанольних заводів у Європу, що свідчить про високий технологічний рівень галузі. За умови підтримки з боку держави та вирішення податкових і регуляторних бар’єрів, біоетанольний сектор може стати ключовим драйвером розвитку агропереробки та експорту.
• Галузь зернопереробки потерпає від наслідків війни – втрачено частину підприємств, скоротився внутрішній попит через зменшення населення, порушено логістику через блокаду портів, а також існує загроза зміни умов торгівлі з ЄС, що критично для експорту. Додатково, Україна вже стикається з дефіцитом житнього борошна, що змушує імпортувати його з-за кордону.
• Втім зберігається експортна рентабельність, зростає виробництво снеків, макаронів та сумішей, а кількість працюючих підприємств поступово відновлюється. Розвиток нових ринків, модернізація підприємств і підтримка з боку ЄС дають шанс галузі на стабілізацію та зростання.