Агромаркет

Поточний сезон вніс свої корективи у зберігання зерна, ніхто нині не впевнений, чи буде газ для роботи сушильного обладнання. Експерти прогнозують, що майже 20% загального врожаю може бути втрачено через те, що агровиробники не зможуть надійно зберегти вирощене або якісно його просушити. Проте в ТОВ «Агрокультура» упевнені: недорога альтернатива елеваторам й ангарам існує. Про свій досвід облаштування потужностей для зберігання зерна у господарстві розповіли журналістам «АгроМаркету».

У пошуках варіантів

Не так давно в одному американському аграрному виданні я зустріла інформацію про те, що у Північній Америці майже 30% зерна щорічно зберігається у так званих модульних (тимчасових) сховищах, вартість зберігання в яких за певних умов становить 7 дол./т. «Цікаво, чи можливо це в наших реаліях», — подумала я тоді. А потім із подивом виявила, що вже два роки деякі українські ентузіасти-аграрії послуговуються цією технологію та мають хороші результати. Відправившись разом з «Українським клубом аграрного бізнесу» на потужності компанії «Агрокультура», що на Львівщині, учасники бізнес-туру могли переконатися у цьому на власні очі.

Наш шлях лежав до селища Красне, що у Львівській області, саме там розташовані найбільші в Україні модульні сховища ємністю 8 і 12 тис. тонн відповідно. Біля входу на об’єкт нас зустрів директор елеваторів «Агрокультури» Василь Набока разом із колегами та Джейсон Крамлі — представником компанії AgGrowth (AGI), яка постачала тимчасові сховища господарству. Вони й проводили екскурсію в Красному та розповідали, Джейсон — про технічні нюанси й особливості, а Василь — про практичний досвід і проблеми впровадження технології. У Красному є два металеві силоси з можливістю збереження до 10 т у кожному, а також два майданчики горизонтальних складів плюс так звані буферні зони для зерна.

Василь Набока пригадує, як вперше дізнався про цю технологію, то не повірив у її ефективність, адже тримати зерно на землі, під звичайною плівкою, навіть із вентилюванням було якось аж надто ризиковано. Проте проблема зберігання все більшої і більшої кількості зерна не залишала вибору — треба було швидко, а головне дешево спорудити сховище та зберегти збіжжя. Будувати іще декілька додаткових «банок» було не лише затратно, а й довго — на зведення одного силоса від рішення до засипання зерна необхідно мінімум кілька місяців. Ідею з аргентинською технологією збереження зерна в мішках-рукавах (так званих біг-бегах) в «Агрокультурі» відхилили відразу, — незважаючи на те, що вона добре зарекомендувала себе у невеликих господарствах, для десятків тисяч тонн збіжжя рішуче не підходила, біг-беги захопили б надто велику територію. Зберігати в сусідньому старому елеваторі також не видавалося можливим: мало того, що ціни піднімають ціну кожного сезону, зберігали збіжжя аби як — приміщення з усіх боків обсипається, а дах протікає.

Компактно та надійно зберігати десятки тисяч тонн зерна, не вкладаючи до того ж у капітальне будівництво, — вагомий аргумент на користь горизонтальних сховищ. Зваживши всі «за» і «проти», в «Агрокультурі» вирішили діяти. У 2012 році уклали договір із компанією Ag Growth Internationalна поставку перших сховищ. І вже в сезоні-2013 комплекс у селі Красне загалом прийняв рекордних 88 тис. тонн зерна!

Василь Набока розповідає, що дані сховища вже в перший рік стали для них незамінними помічниками. Наприклад, кукурудзу планували закладати на короткий термін (спеціалісти рекомендують зберігати зерно в тимчасових сховищах не більше ніж шість місяців), але через відсутність вагонів-зерновозів й інші проблеми її дотримали аж до лютого 2014 року, а пшеницю забрали зі сховища тільки навесні. До того ж ні по кукурудзі, ні по пшениці проблем із самозігріванням і вологістю не було. А втрати зерна були допустимими — близько 0,4%, особливо якщо порівняти з вартістю послуг на сторонніх елеваторах.

Загалом наявність на елеваторі модульних складів допомагає значно збільшити ефективність елеватора, тобто його оборотність, вважають у компанії. У сезон, коли важлива кожна хвилина, це дозволяє швидко прийняти зерно, складувати його, сушити, відвантажити та зрештою отримати гроші. «Так, завдяки цим сховищам за день ми можемо спокійно прийняти дві тисячі зерна кукурудзи, тоді як раніше й тисяча була для нас проблемою», — розповідає В. Набока.Цього сезону планують завантажити у ці сховища не менше 15 тис. тонн кукурудзи.

Найбільша перевага модульних сховищ, на думку тих, хто вже спробував цю технологію, полягає в мобільності — їх легко зібрати, розібрати й навіть облаштувати за необхідності на інших ділянках — на це знадобиться не більше одного-двох днів. Також в «Агрокультурі» достойно оцінили можливість вентилювання модульних складів. Цього року через відсутність вагонів ріпак, який надійшов прямо з поля з вологістю до 8%, зберігався в модульному складі 30 днів із вентилюванням і не зіпсувався.

В «Агрокультурі» стверджують, що оптимальним є розміщення тимчасових сховищ поблизу елеватора, де є сушарка. Проте, якщо є мобільне сушильне обладнання, то від елеватора можна й віддалитися.

Особливості технології

Перше, що так чи інакше дивує тих, хто знайомиться із цією технологію, — цікава форма складів: наповнені, вони найбільше схожі на куполи цирку-шапіто. Так за розмовами ми підійшли до найголовнішого — елементів технології. Тут слово взяв Джейсон Крамлі — спеціаліст компанії AgGrowth. Запитань до нього до цього часу накопичилося вдосталь: «завдяки чому ця технологія найдешевша?», «як облаштована?», «чи дійсно захищає від шкідників?»

Джейсон Крамлі з притаманною американцям послідовністю та не меншим запалам розповів присутнім аграріям про те, що ця технологія дійсно успішно застосовується у Північній Америці, і понад 100 млн тонн кукурудзи щорічно зберігається саме в такий спосіб. Ідея сховищ не нова — так робили десятиріччя тому в Канаді, проте її значно модифікували.

Сьогодні стандартне модульне зерносховище складається з перфорованих сталевих пластин заввишки 1–3 м (можуть бути або профільованими або з підпорками). Усередині контуру для зберігання зерна укладають вентиляційні канали, конфігурація яких залежить від типу й форми зерна, що зберігається. Після наповнення сховища зерном за допомогою навантажувача збіжжя накривають спеціальним покривним матеріалом (схожим за своїми властивостями на брезент).

Вентиляційна система працює на втягування повітря з вентиляційних каналів назовні. Через розрідження всередині насипу відбувається природний забір повітря через отвори в пластинах, повітря рухається через зерно, відбираючи в зерна та міжзернового простору температуру й вологість. Потік повітря також притягує брезент до поверхні зерна, утримує його від знесення вітром.

Найбільші перестороги, за словами Василя Набоки, у компанії були стосовно вітрів: спочатку думали, що вони можуть серйозно пошкодити покривний матеріал сховища. Проте практика показала, що проблем із цим немає — матеріал досить міцний і руйнується лише тоді, коли часто закривати й відкривати зернову масу. Взагалі ж цей брезент може слугувати заощадливим власникам два і навіть більше сезони. До того ж, вкриваючи зерно, у господарстві завжди зважають на силу вітру та його звичний напрямок — так сама природа допомагає людям накривати насип.

Щодо шкідників, то досвід господарства засвідчує, що проблем із ними у модульному сховищі не більше, ніж за традиційного зберігання. В «Агрокультурі» регулярно протягом усього періоду проводять обстеження насипу, роблять термометрію й аналізи зерна, слідкують за герметичністю самого тенту, пильну увагу приділяють зерну, що складується прямо з поля.

Ще один момент, який слід ураховувати під час спорудження сховища — це його основа. Як ми вже казали, основа під зерно може бути просто ґрунтовою і ретельно вирівняною. У «Агрокультурі» надали основі сховища природнього нахилу, а також зробили кювети для водовідведення. Для кращого збереження нижнього шару зерна дно сховища також вклали поліетиленовою плівкою.

 Економія в цифрах

Сьогодні, на жаль, в Україні є лише кілька таких тимчасових сховищ. Причиною цього, на думку Джейсона Крамлі, є, по-перше, відсутність інформації про саму технологію, по-друге, скептицизм українських аграріїв щодо її економічності та довговічності, мовляв, ангари набагато доцільніші та й слугуватимуть довго. Крім того, спеціаліст не заперечує інформаційного тиску виробників елеваторів і силосів — вони міцно захопили ринок і не збираються поступатися часткою ринку. Однак скепсис аграріїв, які ратують за традиційні технології зберігання, одразу розсіюються, коли вони чують ціну зберігання в модульних сховищах, яка залежно від комплектації становить 7–25 дол./т.

І наостанок. В «Агрокультурі» зазначають, що лише завдяки запровадженню цієї технології в господарстві за один рік на зберіганні заощадили мінімум 1 млн гривень. Василь Набока впевнений: гроші мають бути у власній кишені, а зерно — у своєму господарстві. Погоджуватися із цією думкою чи ні — власний вибір кожного. А ми, зі свого боку, обіцяємо слідкувати за розвитком технології модульних сховищ в Україні.

  Переваги модульної системи зберігання зерна:

• низька ціна за тонну зберігання;
• швидкість і простота установки (це можуть зробити навіть не спеціалісти);
• можливість установки безпосередньо на утрамбований ґрунт;
• мобільність конструкції, можливість розібрати її, перенести в інше місце або розширити;
• продумана система вентиляції;
• відсутність необхідності сервісного супроводу.

Недоліки модульної системи зберігання зерна:

 малопоширена в Україні;

• зберігати зерно можна не більше ніж 6 місяців;
• необхідність великої площі, відведеної під сховище;
• необхідність шнекового або стрічкового навантажувача;
• потрібен постійний контроль шкідників і справності вентилювання.