Урядовий кур’єр

Українським молочарям слід активно шукати нові ринки збуту продукції

Хоч ситуація на ринку молокопродуктів України у зв’язку з економічними санкціями Росії складна, але вона не критична. Так вважає експерт з питань АПК Володимир Коновальчук. «У Грузії свого часу були ще більші проблеми з РФ, але вона їх розв’язала. Тож ми також маємо це зробити. Насамперед слід переорієнтовувати експорт нашої молочної продукції на інші ринки. Це можуть бути країни Південної Азії, Африки та Близького Сходу», — вважає він.

Експерт також додає, що українські молочарі повинні розв’язати проблеми низької якості (так звана велика забрудненість сировини мікроорганізмами) первинної продукції, включаючи ветеринарний аспект. У цьому разі жодних особливих перешкод для масового експорту продукції нашої молочної переробки до Європи не буде. Проте зробити це не так просто — цю проблему намагалися в Україні подолати багато років.

«Утім, один рецепт все-таки є. Заготівельним та виробничим підприємствам треба закуповувати сировину не у багатьох сільгоспвиробництв одразу, як нині, а значно обмежити їхнє коло. Тоді і якість готової продукції буде значно вищою», — каже аналітик агарного ринку.

Володимир Коновальчук упевнений, що Росія ще цілком може  повернутися до української молочної продукції через певний проміжок часу і знову залюбки купуватиме її. Бо РФ не вигідно надовго від неї відмовлятися — ціни на «молочку» через таке «ембарго» на внутрішньому ринку Росії лише зростатимуть.

Економіст Всеволод Степанюк вважає, що уряди нашої країни тривалий час проводили політику заохочування експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції, а не внутрішнього споживання. «Тепер ми маємо проблеми з точки зору диверсифікації експорту, але нині можемо зробити більше, ніж раніше: вивозити з країни товари з великою доданою вартістю, віднайшовши вигідні ринки збуту. Як свідчить світова практика, саме на такі товари треба набагато менше витрат щодо логістики», — зазначає він.

Виникає запитання: Росія почала споживати набагато менше українських молочних продуктів, зокрема твердих сирів, то чому ціни на ці товари на нашому внутрішньому ринку продовжують зростати?

До речі,  фактично одне з головних правил економіки — коли збільшується пропозиція, ціни на продукцію падають — не спрацьовує в Україні. І це відбувається, за словами експерта Українського клубу аграрного бізнесу Аліни Жарко, коли закупівельні ціни на молочну сировину впали з 4,20—4,70 до 3,70—4,20 за літр. Тобто перекупники платять селянам за молоко фактично на гривню менше, ніж раніше, а потім перепродують переробникам за вищою ціною, ніж раніше. Так заробляють ще більше!

Експерти не можуть сказати, хто в ланцюгу селянин — перекупник — виробник заробляє більше. Та справедливості заради слід сказати, що і в європейських країнах ситуація в цьому аспекті схожа з українською. Так, фермер там «накручує» собі 4—5% вартості сировини, перекупники (транспортувальники, тобто логістики) — 10—20%  і нарешті переробники — 15—20%.

Можна лише достеменно стверджувати, що в Україні в цьому ланцюгу більше за інших заробляють саме перекупники, а не як у Європі, переробники.

Як вважає Аліна Жарко, ціни на молочну продукцію в Україні залишаються на досить високому рівні (і слід чекати, що така тенденція триватиме й надалі) через зменшення її споживання населенням. Бо, як не заперечує і сама експерт, нечасто показники вартості за умови поліпшення економічної ситуації знижуються.