З початку 2016 року навколо теми про вільну торгівлю з ЄС з новою силою розгорілися жваві дискусії.

Низка українських виробників не задоволена розміром наданих квот, а європейці вказують, що українці не заповнили навіть ці незначні об'єми.

Одні бачать в асоціації з ЄС унікальну можливість пробити "вікно у світ" для української аграрної продукції, інші - ризики напливу європейського продовольства в Україну, що може призвести до закриття цілих підгалузей АПК.

Що ж насправді отримав український агровиробник від відкриття ринків ЄС для України у квітні 2014 року? До речі, ЄС зробив це в односторонньому порядку.

Щоб перенести емоції на другий план, зосередьмося на цифрах і фактах.

Отже, за результатами 2014 року українські постачальники агропродовольчої продукції зекономили від ЗВТ з Євросоюзом 220 млн євро. Тобто наші агровиробники поставили в рамках квот продукції, на продаж якої за звичайного експорту необхідно було б сплатити 220 млн євро мита.

У 2015 році обсяги постачання збільшилися, і український АПК отримав "знижку" на 280 млн євро. В разі реалізації агропродовольчої продукції за всіма квотами торгові преференції, надані Україні Європейським союзом, сягнуть 560 млн євро.

Втім, це далека перспектива, тож лише факти.

Що таке 280 млн євро в реаліях українського АПК?

Це сума, що в 28 разів більша за єдину програму бюджетної підтримки українських агровиробників з компенсації відсоткових ставок за залученими кредитами.

На такий вид підтримки агровиробників у бюджеті 2016 року передбачено 10 млн євро або близько 300 млн грн за комерційним курсом з відрахуваннями у ПФ.

Це 60% від розміру спецрежиму ПДВ, що за попередніми розрахунками залишився для аграрних виробників після розподілу ПДВ на три складові.

Свого часу уряд легко запровадив додатковий імпортний збір у розмірі 10%, та чи зміг би він встановити 10-відсоткову експортну субсидію на підтримку аграрної продукції? Водночас 280 млн євро - це 8% від вартості експорту агропродовольчої продукції з України до ЄС у 2015 році.

Наостанок, 280 млн євро - це в сотні разів більше за надходження інвестицій в аграрний сектор від обіцяної приватизації неприбуткових активів, хоча, можливо, і в мільйони разів, бо важко робити порівняння з нулем.

Отож, як не крути, а міжнародна спільнота більше підтримує українську економіку загалом та аграрний сектор зокрема, ніж керівництво нашої держави.

Попри часто присутній скептицизм щодо благих намірів наших міжнародних партнерів, їх наміри, як мінімум, можна виміряти конкретною підтримкою українських агровиробників, а уряд все обіцяє і обіцяє.

Блог підготовлено для "Економічної правди"