Незважаючи на певні успіхи децентралізації, забезпечити передачу земель державної власності за межами населених пунктів місцевим громадам тривалий час не вдавалося. Щороку реєструються законопроекти, що передбачають в тій чи іншій формі земельну децентралізацію, але далі першого читання у парламенті жоден не проходить.

Розпочата у квітні 2014 року реформа децентралізації передбачала перш за все створення об’єднаних територіальних громад та мала на меті наділити їх значними повноваженнями на місцевому рівні, змінити бюджетну та податкову політику, та передати громадам всі землі в межах їх територій.

Протягом 2015-2017 рр. було створено 665 об’єднаних територіальних громад, що займають біля третини території України. Створення ОТГ дало позитивний результат. Гроші з центрального бюджету були перерозподілені до місцевих бюджетів. Власні доходи територіальних громад за 3 роки зросли майже втричі. І що найважливіше – за цей період ОТГ продемонстрували більш ефективне управління наявними ресурсами, ніж інші громади. Надходження до місцевих бюджетів ОТГ від плати за землю у 2017 році зросли на 20%, порівняно до 2016 року, при цьому до бюджетів громад, що не об’єдналися, приріст склав лише 13%. Така позитивна динаміка зберігається також і по іншим видам податків та зборів.

За останні два роки можна виділити три основні законодавчі ініціативи у сфері земельної децентралізації: депутатський, урядовий та президентський законопроекти.

Перший законопроект, спрямований на передачу державних земель громадам, був зареєстрований народними депутатами ще в березні 2016 року під номером 4355. Законопроект передбачав не лише можливість громад отримати землю у комунальну власність але і розширював повноваження органів місцевого самоврядування в частині нагляду та контролю за використанням і охороною земель. Законопроект був підтриманий громадами, однак, пройшовши перше читання, був зупинений на півдорозі до другого читання лавиною із 690 поправок від народних депутатів. Станом на сьогодні надій відродити цей законопроект майже немає.

У вересні 2017 року Кабмін представив свій законопроект, під номером 7118. Законопроект уряду лаконічний, чітко спрямований на децентралізацію, без охоплення зайвих правовідносин. Однак, документ був відхилений Аграрним комітетом ВРУ та критикується громадами, оскільки пропонує передати громадам лише право розпоряджатися державними землями, при цьому можливість отримати їх у комунальну власність не передбачається. Для ОТГ це звичайно краще ніж нічого, але це надто далеко від гасла «віддамо землю громадам». Можливість обмеженого розпорядження землями не вирішить завдань, які ставляться перед земельною децентралізацією та ОТГ як ефективним власником.

На початку грудня минулого року у парламент був внесений  президентський законопроект № 7363. Документ об’ємом в 117 сторінок передбачає комплексне рішення і пропонує окрім передачі  земель у власність ОТГ врегулювати великий спектр проблем у земельній сфері. На законопроект суспільством покладалося багато надій, однак за результатом 18 голосувань, що відбулися 21 грудня, 18 січня та 06 лютого документ не було проголосовано ні за основу, ні за направлення його на повторне перше читання, незважаючи на всі намагання спікера.

Всі три документи і досі знаходяться в парламенті, і теоретично кожен з них може бути ухвалений так чи інакше передаючи землю в розпорядження ОТГ. Однак, необхідність в них відпала після  заяви Володимира Гройсмана про те, що Кабмін знайшов шлях як передати землю громадам без ухвалення спеціального закону.

Новий спосіб передачі земель, про який оголосив прем’єр-міністр зовсім не новий та передбачений в земельному кодексі з 2012 року. Стаття 117 ЗКУ, яку планує використати уряд, дозволяє розпоряднику державних земель, у даному випадку Держгеокадастру, передавати державні земельні ділянки у комунальну власність громад. Потрібно лише змусити територіальні органи Держгеокадастру добровільно передавати землю на запит громад.

Чому Кабмін не використав цей інструмент раніше?  Можливо тому, що уряд не планував віддавати землю у власність ОТГ, про що свідчить текст згаданого урядового законопроекту №7118, який передбачає можливість ОТГ лише розпоряджатися державними землями, без набуття їх у власність. 

Рішучі дії Кабміну також можуть бути спричинені президентським законопроектом №7363. Окрім норм про передачу землі ОТГ, цей документ також позбавляв Держгеокадастр повноважень розпорядження державними землями та передавав його під управління Мінрегіонбуду, залишаючи за ним лише функції ведення кадастру та земельного нагляду. Натомість новим розпорядником державних земель мали знову стати державні адміністрації, як  було до 2013 року. Ресурс фактично виводився з-під патронату кабміну «під  крило» президента.

Але, якщо Держгеокадастр сам почне передавати державну землю ОТГ, то закон про передачу земель громадам не потрібен, так само як непотрібно Держгеокадастр позбавляти функцій розпоряджатися державними землями.

Незважаючи на запропонований ручний режим передачі земель, децентралізацію все ж розпочали: затвердили помісячний план передачі земель громадам, забезпечили зручний моніторинг через сайт,  підготували проекти необхідних документів, і це можна оцінити позитивно.

Вже за цей рік в ОТГ планується передати близько 760 тисяч гектарів. Більше того, станом на сьогодні дедлайни по передачі земель, що були встановлені до кінця лютого – витримані.  Окремої уваги заслуговує  інвентаризація земель, що обов’язково повинна передувати їх передачі у комунальну власність. Окремі фахівці коментують, що це розтрата бюджетних коштів, адже інвентаризовані за державні кошти земельні ділянки після передачі громадам будуть знову розділятися, об’єднуватися, змінюватиметься їх цільове призначення, що потребуватиме повторної витрати коштів на розробку технічної документації. В певній мірі це так. Однак, така процедура дозволить також зменшити кількість тіньового обробітку земель. Недоотримані доходи з оренди від тіньового обробітку земель на 1 га майже в 10 разів вищі, ніж вартість інвентаризації, що складає близько 170 грн/га.

Боротьба політичних сил та їх небажання відпускати з під власного контролю жоден фінансовий «потік» змушує прихильників реформи боротися в парламенті за кожен законопроект щодо децентралізації влади або намагатися обійти парламент. Проте це ще раз доводить той факт, що земельна децентралізація сьогодні залежить від волі окремих осіб. Політична воля, що змушує Держгеокадастр передавати землю у власність ОТГ існує доти, доки це вигідно певним політичним силам. Натомість, якби право ОТГ на землю було закріплене в законі, його можна було б захищати та відстоювати, незважаючи на політичну ситуацію, що складеться в Україні після виборів 2019 року.