Дотації чи інші види підтримки державою сектору ведуть до зниження конкуренції з виробниками інших країн, розслабляють і взагалі не мають нічого спільного з прогресом та поступом вперед. Такою є точка зору тієї частини аграрної спільноти, яка вважає, що саме природний відбір може привести сектор до успіху.

Але тоді країна позбудеться галузей, які потребують довгострокових інвестицій. Чи може підтримка держави в умовах України бути дієвою? Чи може вона привести компанії агросектору до прогресу? Якою може бути роль держави у новаторстві та діджиталізації агросектору?

Держпідтримка. Щорічна епопея з розподілом бюджету і порядками здійснення державної підтримки продовжилася і цього року. Відбувся розворот курсу з «квазіакумуляцій» на підтримку тваринництва. Закладений 1% від ВВП на 5 років для агросектору цього року становить 6,3 млрд грн, але ця підтримка була б дієвішою, якби держава закріпила напрями, за якими відбуватиметься фінансування на найближчу п'ятирічку.

Програми для відновлення галузей, які не приносять «швидких» грошей, таких як утримання молочного стада, компенсація вартості племінних тварин і матеріалів, підтримка садівництва та виноградарства мали б стабільно діяти і фінансуватися 5-7 років у поєднанні з податковими пільгами. Позитивною для агровиробників була б також можливість звільнення від сплати ПДВ при імпорті обладнання. Для підтримки новаторства та діджиталізації можна було б направити хоча б частину коштів з 945 млн, що виділені за програмою компенсації вартості вітчизняної сільськогосподарської техніки, на впровадження інноваційних технологій, підтримку інжинірингових компаній та точного землеробства для модернізації та підвищення високотехнологічності основних ланок виробництва.

Інновації. Blockchain, вертикальні ферми, безпілотні технології, автоматизація виробництва і точне землеробство. Це все можна об'єднати в один блок — інновації. Щорічний світовий приріст технологій точного землеробства становить 12,2%. Великі агрохолдинги вводять посади координаторів інновацій. Вони шукають і відбирають стартапи і впроваджують їх у виробництво у своїх компаніях. Проте це відбувається на рівні самоорганізації бізнесу без участі держави. Той же Unit.City чи AgroHUB розвиваються виключно на бажанні бізнесу рости і підтримувати прогрес та навіть генерувати його.

Що можна було б зробити державі? Перше і основне — бути зацікавленою в імплементації розроблених рішень на державних підприємствах, в міністерствах і відомствах (той же Blockchain). По-друге, допомагати у створенні бізнесу самим стартаперам, пов'язаним з виробництвом, надавши їм податкові канікули чи компенсації ставок по кредитах (хоча б короткострокових), звільнення від імпортного ПДВ на обладнання на 2-3 роки.

Індекс ведення бізнесу. Україна в світовому рейтингу Doing Business Світового банку у 2017 році піднялась на 76-те місце за легкістю ведення бізнесу, проте відбулося зниження по 6 із 10 пунктах. Попри намагання влади подолати забюрократизованість та зарегульованість системи, в агро все ж залишаються прогалини, у тому числі й через «плідну» роботу Верховної Ради, яка минулого року ухвалила лише один з десятків важливих для галузі законопроектів.

Прикладами гальмування самою державою доступу до інновацій можуть слугувати законопроект 6606, який покликаний відновити доступ аграріїв до ринку інноваційних пестицидів, або процедура затвердження типу на сільськогосподарську техніку, проведення якої повністю дублює європейську процедуру, але старого зразка. Процедура затвердження типу на території України тракторів світових брендів, які вкладають мільйони в R&D, займає чимало часу. Що тут робити? Повернутися до головного прохання всіх аграріїв, яке ми постійно чуємо від них у процесі спілкування: не заважати працювати, і якщо виробник вже має кошти на придбання коштовної імпортної техніки найкращих зразків чи бажає придбати інноваційний гібрид і якісно захистити його, — не створювати штучних перешкод і забезпечити йому таку можливість.

Текст підготовлений спеціально для AgroPortal.ua