Наразі ведеться багато дискусій навколо теми державної підтримки в аграрному секторі. Прихильники як збереження, так і скасування податкових пільг та механізмів підтримки наводять аргументи без відповідної доказової бази або певною мірою маніпулюючи фактами, переслідуючи свої цілі. В умовах, коли бізнес зацікавлений у збереженні пільг, а держава – здебільшого в заощадженні коштів, справедливо розсудити ці дві сторони могли б науковці, аграрні економісти, але їхня активність, на жаль, залишається досить низькою.

Після набуття Україною незалежності в сільському господарстві почався тривалий період занепаду - обсяги виробництва до 1999 року впали на 70%. Зважаючи на обмеженість бюджетних коштів на підтримку сільського господарства, для аграріїв було введено фіксований с/г податок (ФСП, зараз – єдиний податок 4 групи), який сплачується з одиниці земельної площі залежно від продуктивності землі, та спеціальний режим податку на додану вартість (спецПДВ), який дозволяє не сплачувати ПДВ до бюджету, а використовувати їх для закупівлі матеріальних ресурсів.

Пільгове оподаткування для вітчизняних агаріїв вводилося в кілька етапів у 1999-2001 роках, після чого і почали зростати обсяги виробництва в середньому на 10% в рік. Але не можна сказати, що відновлення обсягів виробництва відбувається виключно завдяки пільгам. Учасникам колективних підприємств була виділена земля (яка далі була переважно здана в оренду), діяли різні цінові інтервенції, збільшилися інвестиції, міжнарожні компанії виходили на вітчизяний ринок (постачальники ресурсів виробництва, трейдери, транснаціональні виробники) тощо. Сукупність вищеперелічених факторів різною мірою змінювала середовще функціонування аграрних компаній. Науковці з Лейбніц інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (ІАМО, Німеччина) досліджували як вплинула саме державна підтримка у вигляді прямих субсидій та спецПДВ на продуктивність українських сільськогосподарських компаній. Повний текст дослідження незабаром з’явиться на сайті інституту (www.iamo.de).

Основне зростання обсягів виробництва приходиться на 2008-2013 роки. Цей період і було обрано для аналізу. Останніми роками саме спецрежим ПДВ став основним механізмом підтримки агровиробників. Так, якщо у 2008 році прямої підтримка складала 57% державної підтримки с/г підприємств (пряма підтримка + ПДВ), то у 2013 році – лише 5%. Така ситуація склалася через суттєве зменшення обсягів прямої державної підтримки (у рослинництві – на 96%, у тваринництві – на 87%). Проте, якщо у рослинництві «втрачені» обсяги компенсувалися збільшенням обсягів повернення ПДВ (+258%), то у тваринництві загальна підтримка все ж зменшилася на 35%.

У рослинництві пряма підтримка мала негативний ефект на продуктивність агропідприємств. В середньму зростання прямих субсидій на 1% призводило до падіння продуктивності на 0.001%. Ці цифри можна доступніше пояснити на прикладі середнього по Україні підприємства. Наприклад, умовна компанія компанія отримувала 34 тис. грн. прямих субсидій для виробництва продукції рослинництва і виробляла рослинницької продукції на 8.8 млн грн. Протягом аналізованого періоду компанія використовувала пряму підтримку переважно таким чином, що додаткове її збільшення на 340 грн (+1%) призводило б до падіння обсягу виробництва рослинницької продукції в грошовому еквіваленті на 88 грн. (-0.001%).

Також варто зауважити, що продуктивність використання прямої підтримки змінювалася з часом. Якщо у 2008 році, коли прямі субсидії отримали майже 6.2 тис. підприємств, вона мала позитивний вплив (+0.004%), то далі – ефект змінився на протилежний, що може говорити про: І) неефективне використання підприємствами наданих коштів; II) високі транзакційні витрати при отриманні та/чи адмініструванні субсидій (вкл. можливий корупційний елемент).

У випадку акумуляції ПДВ у рослинництві ситуація обернена – збільшення суми акумульованого ПДВ на 1% призводило до зростання продуктивності на 0.003%. При цьому холдингові компанії використовали акумульоване ПДВ більш продуктивно: 1% зростання суми ПДВ приносило їм 0.006% зростання продуктивності, в той час як незалежним підприємствам – лише 0.002%.

В частині розміру підприємств, найбільш продуктивно використовували пряму підтримку малі підприємства, менше 434 га (+0.004%). Цей результат також варто розглядати з точки зору, що прямі субсидії у малих підприємствах мають більшу частку в структурі доходів, а також що результат виробництва у більших підприємств меншою мірою залежить від субсидій через більшу технологічність виробництва та кращий доступ до капіталу. Холдингові компанії також становили незначну частку серед підприємств, що отримували рослинницькі прямі субсидії (від 4 до 10% в загальній кількості підприємств).

Ефект від спецПДВ також знижувався з часом, але впливав позитивно на продуктивність (0.003-0.006%).

У твариннництві і пряма державна підтримка і акумуляція ПДВ мали позитивний вплив на продуктивність, але на відміну від рослинництва їх ефект протягом аналізованого періоду зростав.

Деякі наукові праці свідчать, що субсидії загалом мають здебільшого негативний вплив на розвиток сільського господарства, проте слід також враховувати, що такі дослідження проводилися переважно у розвинених країнах. Україна ж має перехідну економіку, а отже середовище ведення агробізнесу має свої специфічні особливості. Чи не ключовою відмінністю є доступ до капіталу. У випадку розвиненої економіки доступ до зовнішніх ресурсів є більш простим і тоді виробник, отримуючи субсидії, може розцінювати їх просто як джерело додаткового доходу і в нього може зменшуватися здатність оцінки ризиків. У випадку України, доступ до фінансування є тяжчим, що може стимулювати виробників використовувати надану підтримку більш ефективно і продуктивно. Ця гіпотеза надалі буде перевірятися науковцями. Також варто зауважити, що отримані результати варто враховувати при формуванні аграрної політики, але їх не можна розцінювати як основу для прийняття рішення, оскільки продуктивність є лише одним із показників, що відображає ефект від субсидування. В подальшому в ІАМО буде здійснюватися моделювання, що допоможе побачити реальний вплив відміни/зміни системи підтримки на сільське господарство. 

Текст підготовлений спеціально для Forbes.net.ua