Олександра Авраменко: “Сільське господарство України має бути визнане активом для стратегічної автономії Європи”

«Сільське господарство України має бути визнане активом для стратегічної автономії Європи, який сприятиме стабільності та продовольчій безпеці на основі взаємовигідного партнерства», – зазначила Олександра Авраменко, голова Комітету з питань євроінтеграції УКАБ під час онлайн-дискусії «Угода ЄС–Україна щодо лібералізації торгівлі агропродовольчими товарами: що далі?».

Українське сільське господарство давно є наріжним каменем вітчизняної економічної стійкості. До початку повномасштабного російського вторгнення сектор забезпечував близько 40% валютних експортних надходжень країни. Нині ця частка зросла приблизно до 60%, що підкреслює його стратегічне значення для макроекономічної стабільності та продовольчої безпеки.

Оновлена торгова угода, узгоджена у жовтні 2025 року Комітетом асоціації Україна–ЄС у торговельній конфігурації, завершила складний період переговорів у межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Від часу її запуску у 2016 році Поглиблена та всеохопна зона вільної торгівлі (ПВЗВТ) визначала доступ України до ринку ЄС, однак настав час для суттєвого перегляду. Стаття 29 Угоди передбачала такі зміни через п’ять років – процес, який через війну був відкладений, але нарешті відновився у 2025 році.

У перші роки вторгнення ЄС запровадив безпрецедентні автономні торговельні заходи (ATMs), скасувавши всі імпортні мита та квоти на українські товари. Це був акт солідарності, який дозволив нашим експортерам зберегти доступ до європейського ринку, коли традиційні торговельні шляхи зазнали атак. Однак ці заходи були тимчасовими і завершилися у середині 2025 року.
Оновлена угода знову запровадила тарифні квоти (TRQs) для низки чутливих товарів – таких як кукурудза, птиця, яйця, цукор і мед, а також повернула TRQs для не настільки чутливих, але перероблених українських продуктів – як-от борошно та молочна продукція.

Хоча ми розуміємо чутливість аграрного сектору ЄС, для України це означає відчутне скорочення експорту. За перші десять місяців 2025 року загальний обсяг агропродовольчого експорту знизився майже на 1,8 млрд євро порівняно з тим самим періодом 2024 року, з яких 1,7 млрд євро припадає на скорочення торгівлі з ЄС.

Це зниження стосується не лише зерна та сировини, але й переробленої продукції – злакових, цукру та кондитерських виробів, м’ясних і рибних продуктів, а також рослинних шротів із соняшнику та сої. Саме ці сегменти демонструють потенціал України підніматися у ланцюгу доданої вартості – експортувати не лише сировину, а й готову продукцію, що відповідає європейським стандартам.

Сільське господарство завжди було політично та соціально чутливою темою у всьому світі. Спільна аграрна політика ЄС існує саме для захисту та стабілізації сільських економік. Водночас Україну слід розглядати не як конкурента, а як партнера, що доповнює та стабілізує. Як один із найближчих сусідів ЄС і країна-кандидат, Україна безпосередньо сприяє продовольчій безпеці та стійкості ланцюгів постачання Європи.

Україна повністю поділяє європейське бачення сталих, заснованих на правилах аграрних відносин. Агробізнес країни продовжує впроваджувати стандарти ЄС щодо безпечності харчових продуктів, добробуту тварин і захисту довкілля. Це не лише юридичне зобов’язання в межах Угоди про асоціацію – це стратегічна інвестиція у наше спільне європейське майбутнє.

Проте виклики залишаються величезними. Переорієнтація експорту на треті ринки в умовах війни надзвичайно складна. Стабільність роботи чорноморських портів обмежена, а страхові витрати на морські перевезення різко зросли через воєнні ризики. Українські виробники опинилися у структурно невигідному становищі порівняно з експортерами з інших регіонів, включно з росією, які мають необмежений доступ до логістики та нижчі транспортні витрати.

Щоб пом’якшити ці виклики, ми очікуємо від партнерів у ЄС прагматичної підтримки – зокрема допомоги українським експортерам у відновленні доступу до традиційних ринків і забезпеченні логістики через справедливі страхові механізми, інфраструктурну співпрацю та прозорі запобіжні інструменти.

Український аграрний сектор завжди демонстрував рішучість, гнучкість і креативність. Ми готові зробити свою частину – продовжувати реформи, підтримувати європейські стандарти й зміцнювати основи для повноправного членства в ЄС. Ми лише просимо від партнерів передбачуваного, обґрунтованого діалогу та визнання того, що українське сільське господарство – це актив для стабільності та продовольчої безпеки Європи, а не загроза.

Повну онлайн-дискусію можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=rBeBLCwG4mE