Олександра Авраменко: “Адаптація українських агрокомпаній до Зеленого курсу ЄС потребує виваженого підходу”

“Адаптація українських агрокомпаній до Зеленого курсу ЄС розпочалась ще багато років тому, але подальше впровадження на рівні сектору потребує виваженого підходу в питаннях, котрі можуть впливати на ефективність виробництва”, – наголосила голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко під час експертного обговорення “Вимоги Європейського Зеленого курсу (ЄЗК) до аграрного сектору України в контексті переговорного процесу. Роль аналітичних центрів”. 

Українські великі агрокомпанії одні з перших почали отримувати фінансування з європейських і міжнародних фінансових інституцій, що мало під собою зобов’язання впроваджувати у виробництво норми та стандарти ЄС, зокрема й в частині дотримання “зелених” правил. Завдяки залученню українських виробників до європейських ланцюгів доданої вартості, ці агрокомпанії вже в 2020-2021 роках дотримувались європейських стандартів.

Крім фінансових стимулів, на зміни в агросекторі вплинули й кліматичні виклики. Наприклад, дефіцит води в землі змушував виробників переходити на більш підходящі методи обробітку ґрунтів та використовувати точне землеробство, що дозволяє ефективніше використовувати наявні ресурси. І тут вже розмова не лише про великі агрокомпанії, а й про середні та малі, адже, ще до війни український агросектор використовував менше пестицидів та добрив, ніж ЄС, демонструючи високу ефективність.

Окрім цього, частина компаній приділяли увагу й переробці відходів та біоенергетиці, щоб створювати циркулярну економіку, – цей досвід став надзвичайно корисним під час війни. За останні 2 роки чимало компаній також інвестували у відновлювальні джерела енергії як сонячні панелі чи біогазові установки. Цього року, наприклад, вже 2 українські компанії експортували “зелений” газ до Євросоюзу.

Навіть в умовах війни, коли бізнес зосереджений на короткострокових стратегіях з проміжком гнучкого планування в 2-3 роки, зберігається курс на сталий розвиток. Ця “зелена” еволюція триває просто зараз – минулого року декілька агрокомпаній створили sustainability-департаменти, що демонструє бажання розвиватись.

“Головне наразі – не втратити наші можливості. В нас вже є великі виробники, котрі в свої ланцюги доданої вартості залучають менших виробників, завдяки чому будується система передачі сталих норм. Але масштабувати цей процес складно – бракує ресурсів, часу, а під час війни ще й стабільності. Крім донесення інформації ще можуть бути проблеми з нестачею фінансування малих і середніх виробників для переходу на сталі норми. Тож адаптація до Зеленого курсу потребує виваженого підходу, особливо щодо серйозних ініціатив, особливо в часи війни чи повоєнної відбудови, щоб не опинитися в ситуації стрімкого падіння аграрного виробництва”, – підсумувала Олександра Авраменко.