Українські аграрії змушені продавати продукцію за низькими цінами, щоб отримати бодай якісь кошти та звільнити місце для урожаю майбутнього сезону. Багатьом важко оплатити насіння, пальне, добрива та оренду землі — наступний сезон під загрозою зриву. Це може мати довгостроковий вплив на продовольчу безпеку Європи та світу загалом.
Атаки рф на порти та інфраструктуру, зростання транспортних витрат і дедалі більша невизначеність щодо доступу до міжнародних ринків чинять величезний тиск на аграріїв і переробників. Ситуація значно гірша, ніж 2022 року. Найбільший виклик — експортна логістика.
Про це йшлося під час онлайн-дискусії «Сільське господарство України під перехресним вогнем: як сьогоднішні реалії формують її шлях до ЄС» («Ukraine’s Agriculture in The Crossfire: How Today’s Realities Shape Its Path To The EU»), організованої Українським клубом аграрного бізнесу (УКАБ).
Реалістичної альтернативи чорноморським портам для тих обсягів агропродукції, які потрібно експортувати, немає. Тож, якщо ситуація не покращиться у найближчі два місяці, фермери не матимуть достатньо ліквідності, щоб фінансувати наступну посівну кампанію, розповів засновник та президент УКАБ Алекс Ліссітса.
«Може йтися про мільйони гектарів, які фермери просто не зможуть засіяти. І це матиме наслідки не лише для України, не лише для Європи, але й для всього світу, для міжнародних продовольчих ринків і глобальної продовольчої безпеки. Тому дискусію про розширення ЄС не можна відокремлювати від проблеми економічного виживання України просто зараз. Для впровадження європейських стандартів потрібен капітал, доступ до фінансування, ринки, що функціонують, та передбачуваний перехідний період», — зазначає він.
Розрахунок збитків
Наразі Мінагрополітики готує остаточні розрахунки, щоб розпочати переговори з ЄС щодо підтримки українських аграріїв. Адже, за найоптимістичнішими прогнозами, чорноморські порти відкриються не раніше літа наступного року, зазначив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
«Збитки через неможливість експортувати достатні обсяги продукції становитимуть щонайменше понад $5 млрд. До того ж логістика альтернативними маршрутами дорожча, що означає ще більші втрати», — Тарас Висоцький.
Зокрема, додаткова логістична вартість становить $80/т. З урахуванням поточного обсягу експорту в 2,5 млн т/місяць (обсяг, що наразі забезпечують «Шляхи солідарності», зокрема залізничні й автомобільні перевезення до Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини, а також порти на Дунаї) українські фермери щомісяця додатково сплачують $200 млн. За рік це дає $2,4 млрд. Отже загальна сума втрат за маркетинговий рік сягає $7,5 млрд.
Окрім цього, критично важливим є фактор орендних платежів, від яких залежить понад 90% місцевих бюджетів. Аграрії повинні розраховуватися за оренду з реальними власниками землі, яких в Україні близько 5 млн, виплачувати заробітну плату працівникам. Тому зупинка аграрного сектору матиме катастрофічні наслідки для багатьох регіонів.
За розрахунками міністерства, для мінімального забезпечення виживання та проходження через цю кризу пряма підтримка має охоплювати площу приблизно у 6,3 млн га (із розрахунку близько €300/га прямих витрат).
Збитки фермерів
Ціна на пшеницю в центральній Україні безпосередньо з поля зараз становить менше ніж $100/т з ПДВ, тоді як собівартість виробництва перевищує $150/т. Це майже 50% збитків.
Проте фермери все одно змушені продавати своє зерно, щоб хоча б покрити частину вже понесених витрат та повернути кредити.
«Саме тому цього року всі наші фермери матимуть збитки. Кукурудза, пшениця — ці культури є збитковими. Багато аграріїв не хочуть збирати кукурудзу, оскільки це не має сенсу: витрати на збирання будуть вищими, ніж отримані кошти», — пояснює заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, Дмитро Кохан.
Певні сподівання були на соняшник, сою, ріпак, оскільки для них формувалася певна прибуткова маржа, але останнім часом рф почала атакувати підприємства з переробки олійних культур.
«За останні три дні було уражено майже 10 підприємств із виробництва соняшникової олії. Це поставило під загрозу все наше виробництво соняшнику, його переробку та експорт», — додає Дмитро Кохан.
Сулінський канал — вузьке логістичне горло
Для покращення логістики зараз треба насамперед збільшити пропускну здатність Сулінського каналу, де судна з вантажем можуть чекати в черзі 30-40 днів.
Старший радник УКАБ, колишній заступник міністра інфраструктури України Андрій Кашуба пояснив, що для цього потрібне ефективне використання наявної пропускної спроможності судноплавства та збільшення лоцманів, прозорі й передбачувані процедури розподілу лоцманських слотів для суден, які обслуговують українські порти. Також варто підтримувати нічне судноплавство всюди, де це дозволяють умови безпеки.
«Ми повинні надати бізнесу справедливий і передбачуваний доступ до Сулінського каналу, чіткі правила пріоритетності та рівне, недискримінаційне ставлення до суден, які обслуговують українські порти. Це можна реалізовувати за підтримки та координації ЄС», — наголошує Андрій Кашуба.
За його словами, представник української портової адміністрації вже приєднався до координаційного центру в Румунії.
Безпека Ізмаїла й інших напрямків
Пропускна спроможність транзиту обмежена також інфраструктурою Ізмаїльського порту та постійними атаками на регіон, пояснює директор Ізмаїльського морського торговельного порту Віталій Нікула.
«ЄС і НАТО повинні визнати, що безпека в Дунайському та Чорноморському регіонах є нашою спільною європейською відповідальністю, що виходить далеко за межі самої України», — зазначає він.
Координаторка політики DG MOVE Європейської комісії Сильвія Борковська розповіла, що наразі робота комісії зосереджена на трьох напрямках.
- Дунайський коридор, що включає українські дунайські порти, а також залізничні й автомобільні пункти пропуску через Румунію та Молдову.
- Адріатичний коридор — автомобільні та залізничні переходи зі Словаччиною та Угорщиною з подальшим транспортуванням товарів з України до адріатичних портів.
- Польсько-балтійський коридор включає польські, німецькі й навіть нідерландські порти.
Готовність до плану Б
Наразі Європейська комісія зосереджена на збільшенні пропускної здатності пунктів перетину кордону. В межах ініціативи «Шляхи солідарності» в пункти пропуску між ЄС, Молдовою та Україною уже інвестовано близько €2,8 млрд, з них близько €1,5 млрд надходить із фонду «Сполучення Європи» (Connecting Europe Facility), що підтримує транспортні коридори Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T).
«Ми працюємо над наявними «вузькими місцями» і готуємося до резервного варіанту на випадок, якщо бізнес вирішить експортувати більше через кордони ЄС. Ситуація змінилася порівняно з 2022–2023 роками, і це головним чином пов’язано з безпекою «Шляхів солідарності». Всім добре відомо про атаки на українські пункти пропуску на кордоні з Молдовою та поблизу польського кордону», — розповідає координаторка політики DG MOVE Європейської комісії, Сильвія Борковська.
Потенціал «Шляхів солідарності»
Найвища підтверджена пропускна здатність усіх коридорів «Шляхів солідарності» за досвідом початку повномасштабного вторгнення становила 4,2 млн т у листопаді 2022 року для зерна, олійних культур і продуктів їх переробки.
За даними DG AGRI, цього сезону в Україні очікується близько 67 млн т зернових і олійних, експорту підлягає близько 55 млн т. Це означає, що українським фермерам потрібно експортувати близько 4,6 млн т/місяць.
Сильвія Борковська переконує, що «Шляхи солідарності» відреагували на ринковий попит і швидко розширили потужності — з 1,6 млн т зерна в серпні до 2,5 млн т у жовтні.
Дунайський коридор, враховуючи як порти, так і автомобільний і залізничний транспорт через Румунію та Молдову, наразі є найважливішим. У жовтні 54% усього зерна, експортованого через «Шляхи солідарності», пройшло саме через нього.
Зростає експорт і через польський, словацький та угорський кордони.
«Із липня обсяги зерна, експортованого через польський, словацький та угорський кордони, зросли більш ніж удвічі. Є готовність і є наявні потужності для розширення експорту через ці кордони», — зазначає експертка.
Водночас прямі субсидії на логістику європейська сторона не вбачає виходом із ситуації, вважаючи, що вони сприяють ринковим викривленням. І нагадує, що багато програм підтримки вже доступні. Так, є €1,6 млрд у межах Ukraine Facility, що наразі заблоковані через затримку з виконанням реформ. Ці кошти можна буде спрямувати, зокрема, на розширення програми пільгового кредитування, як-от «5-7-9%».
Перехідний період
Тим часом вантажі простоюють на кордонах, а фермери платять непомірну плату за те, щоб продукція була доставлена. Аграрний сектор довго виживав завдяки власним ресурсам, але вони вичерпуються. Зупинка діяльності аграріїв означатиме кризу всередині країни, послаблення оборонних можливостей, уповільнення руху до ЄС.
«Ми неминуче побачимо ефект доміно. Українське сільське господарство генерує понад 50% валютних надходжень. Все, що ми заробляємо як країна, йде на підтримку нашої оборони», — заначає голова комітету з європейської інтеграції УКАБ, Олександра Авраменко.
Аграрний сектор — не лише економічна основа України. Це також понад 12% постачань продовольства на міжнародні ринки, підтримка країн Африки, Близького Сходу й Азії, які не мають можливості купувати дорогі європейські зернові.
«Тому, якщо ми хочемо, щоб ці країни були стабільними та менше залежали від постачання російського зерна, потрібно діяти дуже швидко», — додає експертка.
В умовах дефіциту обігових коштів аграрії зараз змушені боротися за виживання, а не планувати інвестиції у впровадження європейських норм. Тож українські бізнес-асоціації на чолі з УКАБ чітко наполягають на 10-річному перехідному періоді саме з моменту вступу до ЄС, а не з початку переговорів.
«Фізична спроможність фермерів впроваджувати стандарти ЄС зараз вкрай низька. Навіть до цієї кризи потрібні були перехідні періоди, а в нинішніх умовах це стає ще очевиднішим. Наша позиція полягає в тому, що нам необхідний 10-річний перехідний період саме з моменту вступу до ЄС, а не з дати початку переговорів», — Олександра Авраменко.
Матеріал взято із платформи AgroPortal.ua