Владислав Седик: “Одномоментне впровадження європейських стандартів регулювання ЗЗР несе суттєву загрозу рентабельності усього агросектору”

Про це наголосив радник генерального  директора УКАБ Владислав Седик на конференції “Ведення агробізнесу в Україні”.

З січня 2028 року набирає чинності євроінтеграційний Закон №4147. Ринок ЗЗР буде чітко розділений на категорії: дистриб’ютори, консультанти та професійні користувачі. Усі учасники, діяльність яких пов’язана з засобами захисту рослин  – від керівника до механізатора – повинні пройти фахове навчання, отримати посвідчення та бути внесеними до реєстрів. Також запроваджується правило «Знай свого клієнта»: продаж засобів захисту рослин буде можливий лише авторизованим особам.

Технічний огляд обладнання для внесення ЗЗР стане обов’язковим раз на 3 роки. Проблема полягає в інституційній неготовності: наразі в Україні нуль організацій, уповноважених на проведення таких оглядів.  Водночас у регулюванні агродронів Україна випереджає ЄС: поки Європа ще тільки планує врегулювати це питання до 2026 року, в проекті закону уже є стаття яка регулює питання внесення ззр за допомогою дронів..

Інше принципово важливе питання – це потенційна відмова від діючих речовин, які сьогодні дозволені та широко застосовуються в Україні, але вже заборонені в ЄC. Такий підхід несе для агросектору значні економічні ризики, особливо якщо йдеться не про поетапну адаптацію, а про одномоментні регуляторні рішення, що ухвалюються без урахування реальних виробничих умов і доступності альтернатив.

Фактично мова йде про можливу одномоментну заборону щонайменше 100 діючих речовин. Важливо підкреслити, що жодна країна світу не здійснювала таких масштабних обмежень у настільки стислий проміжок часу. Навіть у Європейському Союзі процеси вилучення діючих речовин відбувалися поступово – протягом років, із запровадженням перехідних механізмів та адаптаційних періодів для виробників.

За попередніми оцінками, перехід на альтернативні технології захисту рослин коштуватиме агросектору щонайменше 1,5 млрд доларів США щороку. І йдеться не лише про подорожчання препаратів, а й про зростання кількості обробок, необхідність впровадження нових технологічних схем, додаткове навантаження на техніку та персонал, а також зростання операційних ризиків.

Особливе занепокоєння викликає ситуація, коли заборона препаратів відбувається за відсутності доступних, ефективних і економічно прийнятних альтернатив. У такому випадку наслідком стає не просто зростання собівартості, а пряме зниження врожайності та погіршення якісних показників ключових культур – насамперед пшениці, соняшнику та інших експортно орієнтованих культур.

Саме тому для України критично важливо вести мову не про механічне копіювання регуляторних рішень, а про обґрунтований перехідний період тривалістю щонайменше 10 років, який дозволить агровиробникам поступово адаптуватися, протестувати альтернативні технології, інвестувати в інновації та уникнути різкого падіння виробництва й експортного потенціалу.

Ще один виклик – лабораторний контроль і перехід на MRL ЄС. У ЄС для заборонених діючих речовин застосовується часто  дефолтний рівень залишків – 0,01 мг/кг. Це означає фактично межу аналітичного визначення, а не «допустимий рівень».

Проблема полягає не лише в окремих технічних можливостях, а насамперед у відсутності інституційної спроможності, що проявляється в:

• недостатній кількості лабораторій для покриття реального попиту на дослідження;
• нестачі сучасного аналітичного обладнання;
• відсутності валідованих, впроваджених і масштабованих методик для масового контролю.

Для того, щоб перехід на MRL ЄС реально запрацював в Україні, необхідно створити розгалужену мережу лабораторій, здатну інституційно забезпечити потреби як державного контролю, так і експортно-орієнтованого агросектору. Окремо слід враховувати, що після приєднання України до ЄС країна фактично стане зовнішнім кордоном Європейського Союзу, а отже повинна мати спроможність контролювати не лише внутрішній обіг продукції, а й імпорт до ЄС.

Водночас важливо розуміти, що це завдання потребує не лише значних фінансових інвестицій, а й часу – на створення лабораторій, підготовку персоналу, а також на розробку, валідацію та акредитацію аналітичних методик. Без цього перехід на MRL ЄС залишатиметься декларативним, а не практичним.

Навіть європейський ринок у регулюванні ЗЗР має свої підводні камені. Поки декларуються заборони, країни ЄС активно використовують 53-тю статтю регламенту про надзвичайні дозволи. За період 2013-2024 років держави-члени ЄС видали 4 761 екстрений дозвіл на використання заборонених пестицидів, що підтверджує відсутність ефективних альтернатив для багатьох ЗЗР.

“Опитування свідчать про критично низький рівень готовності українських фермерів до впровадження європейських норм: 51% респондентів заявили про неготовність, і лише 19% вважають себе готовими до змін. Особливо вразливими є малі та середні господарства, які часто взагалі не обізнані з новими правилами, тоді як великі агрохолдинги мають більше ресурсів для адаптації”, – підсумував Владислав Седик.