Газета АгроМаркет

Як оцінюють призначення нового міністра аграрної політики та продовольства Ігоря Швайку в профільних асоціаціях? Які нагальні питання нині потребують якнайшвидшого вирішення та чому не буде відтоку російського капіталу з аграрного сектора України, в інтерв’ю газеті «АгроМаркет» розповів Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».

 Які, на вашу думку, головні завдання сьогодні стоять перед новим очільником Міністерства аграрної політики та продовольства України?

 – Головним завданням для нового міністра, зважаючи на те, в якій складній економічній ситуації опинилася наша держава, є збереження пільгового оподаткування для аграрного сектора. Мова йде про фіксований сільськогосподарський податок і спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. Друге завдання — збереження повернення ПДВ для експортерів зернових й олійних культур, і третє — дерегуляція ринку, особливо це стосується Держкомзему, сільгоспінспекцій тощо. Адже нині ми маємо величезну кількість органів, що перевіряють, які контролюють аграрний сектор. Вони не сприяють його розвитку, а, навпаки, гальмують і зашкоджують йому. Аграрний сектор сьогодні є рушієм, локомотивом усієї економіки України, і якщо його сьогодні призупинити, то буде важко всій економіці нашої держави. Тому треба врегулювати ситуацію навколо нормативно-грошової оцінки землі, розблокувати реєстрацію договорів оренди землі, усунути невиправдані регуляторні бар’єри. Питань накопичилося дуже багато.

 Чи має бути першочерговим завданням переформатування завдань і цілей міністерства?

 – Основною проблемою аграрного міністерства була і, швидше за все, залишиться зміна всієї бюрократичної машини. Однак питання підходів, зміни цілої системи перебуває у компетенції прем’єр-міністра або президента. Швидко кардинальних змін досягнути дуже важко. Якщо прем’єр-міністр хотів бачити щодня на столі зведення про стан, результати посівної чи збиральної кампанії, рівень цін, то працівники міністерства її і збирали. Як тільки перестануть вимагати ці цифри на своїх столах, міністерство не збиратиме їх.

 У МінАПіП мали величезну кількість органів, які стояли над ними. І працівники міністерства виконували й виконують нині величезну кількість службових доручень, фактично не маючи ні можливостей, ні часу думати над стратегічним баченням галузі, проаналізувати, розібратися в проблемі. І звинувачувати їх у бездіяльності не можна, бо вони просто виконували вказівки зверху. І, на жаль, тут різниці не було за жодного уряду України. Ця система працювала завжди за однією так званою радянською схемою. Загалом треба переходити від адміністрування саме до формування аграрної політики. Будемо сподіватися, що новому уряду вдасться змінити цю ситуацію.

 Ігор Швайка вже заявив про необхідність люстрації в міністерстві. Ви поділяєте його бачення?

 – Я противник будь-яких різких люстрацій, особливо в профільних міністерствах. Бо виникає запитання: а хто буде нею займатися і за якими критеріями? Якщо критерієм є приналежність до певних регіонів України, чи того, хто стояв на Майдані, а хто — ні, то це неправильно. Люстрація може мати місце в силових відомствах, її ще можна зрозуміти в міністерстві зовнішніх справ, але в МінАПіП украй важливо, щоб працювали професіонали, які знають сектор, яким не треба пояснювати, які надої вважаються високими або скільки і чого Україна експортує. Тому я виступаю за дуже обережний підхід до звільнення людей, які працюють у МінАПіП. Якщо чиновники причетні до корупційних схем, то для виявлення таких фактів є прокуратура, і притягувати винних до відповідальності мають відповідні органи. Загалом має бути комбінація, коли міністр є політичною фігурою, але під його керівництвом працює команда професіоналів.

 Чи допоможе міністру те, що в нього не було досвіду роботи на державних посадах?

 – Я вважаю, що до таких посад, як міністр, треба йти дрібними кроками. Ми вже мали багато прикладів, коли люди, які не були задіяні у тому чи іншому секторі, отримували керівні посади. І що із цього вийшло — ми теж бачили. Я не знаю міністра особисто, тому не можу сказати, чи готовий він до цієї посади чи ні. Проте серед аграрної спільноти є певні побоювання щодо його призначення, і хотілося б, щоб новий міністр, якщо він не мав досвіду роботи в державній службі, оточив себе людьми, які добре знають проблеми галузі.Сьогодні МВФ вимагатиме скасувати всі пільги, і хто відстоюватиме інтереси аграріїв, коли міністр не знає ситуації в галузі і її нагальних потреб?

 Чи враховували думку профільних асоціацій під час визначення кандидатур на пост міністра МінАПіП?

 – Ні, звичайно, не враховували й не питали. І це є проблема. Було б дуже бажано елементарно погодити кандидатури з провідними профільними асоціаціями. На жаль, цього не відбулося, і постає логічне запитання: як працювати новому міністру з галузевими асоціаціями, якщо він їх в очі не бачив і не знає. Однак сподіваємося, що діалог налагоджуватиметься, як кажуть, на марші.

 Чи дослухалася колишня влада до порад профільних асоціацій?

 – У нас не було проблем із комунікацією з останніми міністрами, інша справа, що «проводити» потрібні галузі рішення через Кабінет Міністрів або Верховну Раду було надзвичайно важко.

 Які прорахунки, на ваш погляд, були в роботі минулого міністерства?

 – У цілому, найбільшим прорахунком був зрив підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Однак по факту міністерство МінАПіП мало на що впливало. Також в останні роки держава створила величезну кількість проблем на земельному ринку, зокрема піднявши нормативно-грошову оцінку землі. Сьогодні рентабельність у більшості сільгоспвиробників на нулю і через низькі ціни на врожай, і зокрема через величезні кошти, які підприємства виділяють на орендні платежі за паї. Проблеми були створені з поставками в Україну засобів захисту рослин, застосовувалися абсолютно непрозорі схеми щодо сертифікації зерна та його перевезення. Невирішених питань дуже багато, інакше не було б революції. І це стосується роботи всього уряду в цілому, МінАПіП було лише гвинтиком усієї цієї системи.

 Які структури насамперед потребують пильної уваги та перевірок?

 - ПАТ «ДПЗКУ» треба перевіряти дуже обережно, оскільки вони пов’язані з китайськими кредитами, щоб Китай не виставив нам рахунок на 3 млрд доларів. Треба розібратися, яка структура власності цієї організації, тому що ми фактично не знаємо, чи ПАТ «ДПЗКУ» є державною компанією, так само як і ТОВ «ДПЗКУ-МТС». Також є не зрозумілою роль Державного земельного банку, бо ми собі створили тіньового корупційного Кінг-Конга. Треба розбиратися з Аграрним фондом, наприклад, для чого був створений ПАТ «Аграрний фонд». Треба розібратися, що трапилося з державними лізинговими компаніями, яка там ситуація, чи транспарентно розподілялася техніка, яка фінансова ситуація на підприємстві та чи відбуваються повернення лізингових платежів, перевірки потребують діяльність та землі Академії аграрних наук… Багато питань до Державної сільськогосподарської інспекції, та власне, можна перелічити всі підпорядковані міністерству структури. Словом, треба перевіряти всі інституції, які пов’язані з державними коштами.

 Оскільки нині взято курс на євроінтеграцію, чого варто очікувати аграрному сектору від підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

 – Великого ривка експорту з нашої країни, так само як і імпорту, в Україну продукції АПК не буде. Основна перевага від підписання Угоди полягає в тому, що буде закріплений загальний вектор розвитку України, а це означає, що іноземним інвесторам і вітчизняним буде легше працювати, бо політика держави буде зрозумілішою. Це дасть можливість для українських агрокомпаній отримати додатковий фінансовий ресурс із західного світу, тому що інвестори люблять спокій і зрозумілу політику. Якщо вони бачитимуть, що Україна рухається в напрямку Євросоюзу, що українські агровиробники змінюють свої стандарти, що депутати почали ухвалювати певні законопроекти, які стосуються удосконалення податкової системи, захисту прав споживачів, власності, то цілком можливо, що інвестори повернуться. Важливими є кроки з удосконалення регуляторного середовища, що є складовою угоди. Чим швидше ми підпишемо Угоду про зону вільної торгівлі й Асоціацію з ЄС, тим буде краще, адже ринок фінансових запозичень сьогодні для України практично закритий. Тому заходи треба вживати негайно.

 Які наслідки може мати девальвація гривні для сільгоспвиробників?

 – Багато засобів виробництва, зокрема насіння, засоби захисту рослин, частково добрива, прив’язані до долара, а це означає, що наші витрати зростатимуть, особливо це стосуватиметься невеликих виробників, малих фермерських господарств, які не є експортерами. Ті українські компанії, що отримують валюту від експорту, не мають таких суттєвих ризиків. Для малих виробників, які продають на внутрішньому ринку на умовах споту, звичайно ж буде важко. Зерно коштувало дешево, гривня впала, отримати кредити стало важче, й агровиробники будуть змушені віддавати останні гроші, щоб купити засоби виробництва.

 Чи прогнозуєте ви відтік російського капіталу з України?

 – Для того, щоб піти, треба зрозуміти кому продати. Навіть якби хтось хотів піти, то зараз немає покупців і попиту.

 Що необхідно зробити владі, щоб інвестори знову зацікавилися українським аграрним сектором?

 – Нині необхідна стабілізація фіскальної політики — це єдине, що може врятувати інвестиційну привабливість українських агарних підприємств. Сьогодні нічого не залежить від аграрних компаній. Про інвестування в українські акції взагалі не йдеться, нам треба врегулювати політичну й економічну ситуацію. Подальшого падіння акцій ми не очікуємо, бо воно вже досягло дна, хто через кризу хотів вийти та продати цінні папери, той уже це зробив, залишилися інституційні інвестори, і виходити вони вже не будуть — вони чекатимуть півроку-рік, коли акції піднімуться в ціні.

  Розмовляла Зоряна Гошовська

 газета АгроМаркет, березень 2014 року