“Запровадження єдиних європейських правил і стандартів в межах передвступних переговорів має супроводжуватися й відкриттям ринків ЄС в цьому секторі. Тоді бізнес відчуватиме, що його зусилля з адаптації винагороджуються і суспільна підтримка вступу до ЄС лише зростатиме”, – наголосив керівник європейського офісу УКАБ Назар Бобицький в межах дискусії “Інтереси Польщі та інтеграція України у єдиний ринок ЄС” під час XV форуму “Україна-Польща”.

Призупинення Європейським Союзом решти існуючих тарифів і квот для українського експорту, як і транзит українського експорту через територію ЄС мали раптовий і руйнівний, іншими словами, кризовий ефект для європейського ринку, зрештою як і сама агресія рф – як першопричина.  Відомо, будь-яка криза оголює структурні проблеми та недоліки системи. Так і в цьому випадку, переорієнтація українського агроекспорту, яскраво підсвітила:

• обмежену пропускну спроможність портів Центральної Європи: спроможність польських портів на рік з перевалки зернових становить 12 млн т, румунських портів – 8 млн т. Тобто, разом альтернативні морські ворота на заході можуть пропускати обсяг в 20 млн т зернових на рік. Коли ж спроможність перевалки кластерів портів Великої Одеси становлять 60 млн т;
• логістичні залізничні проблеми: несумісність колій, обмежені можливості перевалки та зберігання вантажів на кордонах в пунктах пропуску.

Перш за все, треба віддати належне польському уряду, який активно пропагував позитивну візію довготермінового потенціалу українсько-польського бізнесового партнерства в межах майбутнього членства в ЄС, спираючись на ідею доповнення української та польської економік. Для цього польська сторона цілком слушно вказує на такі фактори, як розвинена польська агропереробна промисловість, яка нині є головним бенефіціаром від українського агроімпорту. На жаль, ця візія потім відступила перед труднощами розбудови належної інфраструктури транзиту, а згодом взагалі “потонула” в пристрастях польської передвиборчої кампанії. Однак її актуальність залишається. 

Польща та Україна можуть співпрацювати в межах нарощення спільних ланцюжків доданої вартості. Але щоб досягти цього має бути лібералізація торгівлі та бізнесових зв’язків при однакових правилах гри на основі єдиних європейських стандартів та вимог. У зв'язку з цим Польща, як член ЄС, матиме можливості активно залучати фонди ЄС, такі як Connecting Europe Facility для інвестицій, фонди для регіонального розвитку, скеровувати діяльність європейських фінансових інституцій, таких як Європейський інвестиційний банк, і таким чином закласти довготермінові основи для такого співробітництва. 

"Формуючи стратегію передвступних переговорів, Україні треба спиратися на досвід інших країн-кандидатів, однак не цуратися креативних підходів. Наприклад, успіх впровадження єдиних правил та стандартів в переговорах з окремих секторів має супроводжуватися відкриттям ринків ЄС в цьому певному секторі, бо таким чином бізнес розумітиме, що його зусилля з адаптації винагороджуються, а українське суспільство буде бачити політичний результат. Іншими словами, прогрес передвступних переговорів повинен породжувати поступову економічну інтеграцію України до ЄС, а не відкладати її до завершення переговорного процесу. 

Водночас, поступова економічна інтеграція в процесі передвступних переговорів може бути дуже вигідним інструментом і для країн-членів ЄС, зокрема для Польщі. Це запобігатиме новим кризовим ситуаціям в певному секторі, оскільки дозволятиме як Україні, так і державам ЄС поступово спільно адаптовуватися до нових реалій інтеграції української економіки до європейського ринку. Крім цього, такий ефект лише посилюватиметься, якщо супроводжуватиметься діалогом між українським та польським бізнесом”, – Назар Бобицький.