Нещодавно професор KSE Олег Нів’євський представив дослідження  економічних наслідків запровадження квот на імпорт мінеральних добрив в Україні. В особистому інтерв’ю експерт розповів, як проводились підрахунки та які наслідки будуть для економіки України від запроваджування таких обмежувальних заходів.

 - У вашому дослідженні є кілька дуже показових цифр: внаслідок введення квот на добрива Україна може втратити близько 240 млн доларів, які, фактично,  «перекочують» в кишеню виробника добрив. Аграрії можуть втратити до півмільярда доларів прибутку. Чи могли б ви прокоментувати логіку підрахунку, результатом якого стали наведені суми втрат і вигоди?

- Основа ідея розрахунків полягає в тому, що вплив квоти збільшує розрив цін між експортними і внутрішніми цінами на міндобрива, тобто підвищує внутрішні ціни. Звідси можна вираховувати, хто втрачає і хто виграє. Коли ціни підвищуються, змінюється обсяг споживання цих міндобрив і обсяг виробництва. При підвищенні внутрішніх цін, обсяг внутрішнього виробництва збільшується, а споживання зменшується. Ми рахуємо обсяг збитків і втрат, перемножуючи додаткове зростання ціни на обсяг споживання і виробництва. Виходить, що додаткові доходи, які отримують виробники мінеральних добрив, недостатні для того, щоб покрити додаткові втрати з боку сільгоспвиробників.  Також є частина, яка відповідає додатковим доходам трейдерів чи імпортерів міндобрив. Вони закупають закордоном за дешевшу ціну, а реалізують її за вищу, внаслідок чого виникають додаткові доходи, які вони можуть отримати. Таким чином, втрати сільгоспвиробників набагато більші, ніж вигоди виробників міндобрив та прибутки від імпорту для трейдерів.

- У вашому дослідженні також є припущення, що близько 33 млн доларів може скласти сума «відкату» лояльним держслужбовцям, які підтримують квотування добрив. Як ви аргументували дану тезу? Та про яких саме вигодонабувачів ми говоримо в даному випадку? 

- Це саме та вигода, яку мають отримати імпортери внаслідок зростання внутрішньої ціни, але вони можуть її і не отримати. На ці 33 млн доларів можуть претендувати і держслужбовці, які відповідають за розподіл і адміністрування квот. Імпортери можуть розраховувати на цю вигоду, якщо, наприклад, всі держслужбовці чесні і виконують свої обов’язки належним чином. Відповідно, ці 33 млн доларів – це буде додаткова рента трейдерів. У випадку, якщо держслужбовці розуміють, що розподіл квоти для них – додаткове джерело доходів, вони будуть робити все, щоб імпортери отримували квоти за максимально можливу винагороду.

- Квотування яких саме видів добрив найбільш критично позначиться на економіці сільгоспвиробників?

- За пропозиціями, які дало Міністерство економіки, то, звичайно, NP і NPK – складні міндобрива. Квота на NP в десять разів менше, ніж імпорт, який ми зараз спостерігаємо по статистиці, тому вона є дуже обмежувальною. За словами Тараса Качки, заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства: «Прямий інтерес – це NP, тому що ці квоти мають певні потужності для виробництв». Наскільки я розумію, через цю квоту і обмежування імпорту наші виробники хочуть заповнити потужності. Квота по аміачним добривам теж обмежувальна, вона фактично в два рази менше, ніж реальні обсяги імпорту. За рахунок того, що вона менш обмежувана, наслідки будуть не такими серйозними як NP і NPK.

- Під час нещодавньої онлайн зустрічі ви говорили про так зване нарізання квот між країнами та посилення негативних наслідків для сільгоспвиробників через такий підхід. Чи могли б детальніше пояснити цю тезу?

- Крім загальних обмежень у вигляді квот, по кожній країні відбувається нарізання квот (додаткові обмеження). Візьмемо, наприклад, дві країни – Узбекистан і Казахстан. Припустимо, діє загальна квота – 100 тонн якогось мінерального добрива можна ввозити в одну з цих країн. Якщо в Казахстані щось трапляється, то оцю квоту можна заповнити імпортом Узбекистану. У випадку, якщо виділяється лише по 50 тонн з кожної країни, то більше, ніж 50 тонн з Узбекистану ви імпортувати не зможете. У разі, якщо імпорт з Казахстану закривається в силу різних причин, то, фактично, загальна квота в 100 тоннн у вас зменшується до 50 тонн, бо ви не можете добрати ще половину з інших країн. Це додаткове обмеження, яке може спричинити ще більше зменшення фактичних обсягів імпорту міндобрив.

- Чи можуть на сьогодні українські та імпортні добрива конкурувати ціною? Як змінить різниця в ціні після введення квот?

- Українські міндобрива можуть конкурувати на міжнародному ринку і наразі ми активно експортуємо наші добрива закордон. У разі, якщо будуть інвестуватись кошти в більшу ефективність, інновації, технологічне оновлення хімічної промисловості, то ця спроможність буде підвищуватися. В даному випадку, імпортні квоти тільки шкодять. Немає кращого мотиватора для більш ефективної роботи, ніж конкуренція і, звичайно, ціна.

Внутрішні ціни зростуть на 5-22%. Це буде прямим результатом запровадження квот.

- Чи існують, на ваш погляд, аргументи на користь запровадження квот? Можливо, історія знає випадки, коли торгові обмеження сприяли розвитку економіки, і це саме той випадок? Або ж, можливо, є варіанти квотування, але за іншим принципом, який не поставить під загрозу вітчизняний агробізнес? 

-  Історія не знає випадків, щоб обмеження торгівлі та імпорту було безболісним для споживачів цієї продукції. Імпортна квота – це протекціоністський захід, субсидія для виробників. Більшість досліджень сходяться на думці, що втрати економіки від запровадження таких протекціоністських заходів перевищують вигоди для окремих галузей, для яких такі заходи вводяться. Це консенсус серед економістів всього світу. Історія міжнародної торгівлі говорить про те, що чим більш відкрита економіка та менше таких заходів, тим вона стає успішнішою. Якщо подивитися зараз на дискусію у світі, то всі країни намагаються не перешкоджати торгівлі, тому що ланцюжки поставок в світі і так обірвані через обмежувальні заходи щодо коронавірусу. Уряди були змушенні вдатися до таких обмежень, і це природнім шляхом, поламало дуже багато ланцюжків поставок. Якщо ми зробимо такі обмеження, ми ці ланцюжки ще більше ламаємо і це ще більше шкодить торгівлі і розвитку.

В Україні є декілька прикладів протестантизму. Розглянемо приклад автомобільної галузі: у 1999 році були запровадженні дуже великі мита, акцизи, і фактично вони зробили імпорт дуже невигідним. В результаті, ми отримали занепад автомобілебудування в Україні. Це очікує і хімічну галузь. Потрібно інвестувати не в лобіювання захисних мір, а, навпаки, інвестувати час і фінанси в нові технології, дослідження, розробку нових інноваційних продуктів, наприклад, мікродобрива, точні добрива. Це той шлях, на який потрібно орієнтуватися. З попитом в Україні все чудово: у нас гарний та потужний аграрний комплекс, який розвивається прекрасними темпами і дуже стійкий до криз.