Згідно з офіційними даними, в 2014 році система державних закупівель соєвих бобів Китаю повинна бути замінена прямими субсидіями фермерам. Подробиць про те, коли і як саме буде змінюватися дана політика наразі немає. Нова система захисту доходів при реалізації соєвих бобів, ймовірно, буде запроваджена у вигляді експерименту в Північно-східній та Внутрішній Монголії. В конкретних регіонах субсидії повинні будуть базуватися на встановленому ціновому рівні, і надання субсидій виробникам (чи споживачам) відбуватиметься кожного разу, коли ринкові ціни падатимуть нижче (або підніматимуться вище) встановленого цінового рівня. Про це йдеться в повідомленні відділу торгівлі та ринків ФАО.

Нинішня система закупівлі соєвих бобів була впроваджена в 2008/09 маркетинговому році. Вона була розрахована на стимулювання внутрішнього виробництва, зокрема, не генно-модифікованих сортів сої, які становлять основу для приготування тофу та аналогічних продуктів місцевого вжитку. Уряд приступав до закупівель сої, коли ціни падали нижче встановленого цінового рівня. Продажі культури з державних запасів проводилися через публічні аукціони, часто з метою перевірки зростання місцевих споживчих цін. Протягом багатьох років ця політика призвела до накопичення великих і дорогих державних запасів. Дана система була піддана все більшій критиці за невідповідність ціновій політиці на внутрішньому ринку світовим тенденціям. Переробним підприємствам ставало все зручніше імпортувати сою, а не купувати вітчизняну. Крім того, за допомогою даної політики закупівель не вдалося стимулювати внутрішнє виробництво сої.

Разом із соєвими бобами, уряд планує також відмінити інтервенції і на ринку бавовни. Водночас чинна політика із закупівель і складування запасів ріпаку, кукурудзи і цукру повинна залишитися, так само як і мінімальні закупівельні ціни на пшеницю і рис.

Відповідно до ринкових оглядів, будь-яка зміна в політиці підтримки китайської бавовни суттєво впливає на світову торгівлю, виробництво та ціни. Вплив сої має бути меншим і носити тимчасовий характер, оскільки переробні підприємства прибережного району, де розташовується їх більша частина, як очікується, будуть і надалі в значній мірі залежати від імпорту.