У 2010 році загальна площа біотехнологічних культур у світі зросла на 10% порівняно з 2009 роком та склала 148 млн. га. Такі дані наводяться у щорічному дослідженні всесвітньо відомого науковця, доктора аграрних наук Клайва Джеймса щодо глобального стану біотехнологічних культур та їх внеску у глобальну продовольчу, кормову та паливну безпеки.

На сьогодні  біотехнологічні культури вирощуються у 29 країнах, серед яких: США, Бразилія, Аргентина, Індія, Канада, Китай, Парагвай, Пакистан, Південна Африканська Республіка, Уругвай, Болівія, Австралія, Філіппіни, М'янма, Буркіна-Фасо, Іспанія, Мексика, Колумбія, Чилі, Гондурас, Португалія, Чехія, Польща, Єгипет, Словаччина, Коста Ріка, Румунія, Швеція та Німеччина. У вирощуванні біотехнологічних культур задіяні 15,4 млн. фермерів.

«2010 рік став свого роду проривом у вирощуванні біотехнологічних культур, який був позначений значним розширенням площ, приєднанням 3 нових країн - Пакистану, М'янми та Швеції, та відновленням посівів у Німеччині», - зазначає д-р Клайв Джеймс.

За словами д-ра Клайва Джеймса, сьогодні саме Україна має величезні можливості експортувати біотехнологічні кормові та біопаливні культури та зробити свій внесок у розв’язання проблеми обмежених ресурсів, адже зі зростанням населення Землі пропорційно зростатиме й попит на енергоресурси та корм для тварин.

«Україні необхідно інтегрувати найкраще зі старого (традиційного) та найкраще з нового (біотехнологічного) підходів для оптимізації продуктивності та внеску до енергетичної та кормової безпеки, адже Ваша країна має усі можливості для того, щоб стати провідним постачальником біотехнологічних кормових та біопаливних культур на зовнішні ринки», - додає д-р Клайв Джеймс.

Д-р Клайв Джеймс також виділяє чотири основні характеристики глобального впливу біотехнологічних культур:

1)     Підвищення продуктивності фермерських господарств завдяки зниженню витрат і підвищенню виробництва;

2)     Захист біорізноманіття – подвоєння врожайності на однаковій площі с/г земель, збереження лісів/ біорізноманіття, технологія збереження земель

3)     Захист довкілля та невиснажливе користування:

·         Економія 393 млн. кг пестицидів з 1996/2009 рр. - 9%

·         Зниження викидів C0₂ на 18 млрд. кг у 2009 – внесок у збереження клімату

·         Збереження ґрунтів та водних ресурсів завдяки біотехнологіям + низькій/відсутній обробці ґрунтів

4)     Соціальні переваги: подолання бідності, поява соціальних виплат.

Біографічна довідка:

 Д-р Клайв Джеймс (Clive James) отримав ступінь доктора в Кембриджському Університеті (Великобританія). У 1990 році д-р Джеймс заснував ISAAA, некомерційну благодійну організацію, створену з метою сприяння обміну знаннями, формування та розповсюдження сільськогосподарських програм з біотехнологій від промислово розвинутих країн небагатим фермерам в країнах, що розвиваються. Місією ISAAA є зменшення голоду та бідності в країнах, що розвиваються.

До ISAAA др. Джеймс був заступником генерального директора у Міжнародному центрі з  поліпшення кукурудзи і пшениці (CIMMYT) у Мексиці, де він працював з д-ром Норманом Борлоугом ( Dr. Norman Borlaug), лауреатом Нобелівської премії миру, який був натхненником ISAAA. Останні двадцять п'ять років Клайв Джеймс провів у країнах Азії, Латинській Америці та Африці, де займався  дослідженням біотехнології рослин. Окрім того, він працював старшим радником Канадської агенції з міжнародного розвитку (CIDA) та Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), проводив консультації для різних міжнародних агентств з розвитку, серед яких – Програма розвитку ООН (ПРООН), Світовий банк та міжнародні благодійні фонди, у тому числі Фонд Рокфеллера та Фонд Hitachi.

Д-р Клайв Джеймс є автором міжнародно-визнаних щорічних досліджень з приводу глобального стану біотехнологічних культур та їх внеску у глобальну продовольчу, кормову та паливну безпеки, починаючи з 1996 року, коли біотехнологічні культури вперше були комерціалізовані.

Додаткова інформація з приводу питання біотехнологічних культур в Україні:

При вступі до Світової організації торгівлі (СОТ) Україна зобов’язалася надавати продуктам біотехнології, що імпортуються в Україну, такий самий режим, як і будь-яким іншим продуктам, що підлягають санітарному і фітосанітарному контролю, без запровадження додаткових вимог, що стосувалися б продуктів біотехнології. Незважаючи на це, в Україні запроваджено законодавчі акти, у яких на виробників і продавців продуктів біотехнології покладаються додаткові обтяжливі вимоги стосовно маркування. Ці вимоги несприятливо впливають не тільки на імпортерів відповідних товарів, але й на основних українських виробників сільськогосподарських продуктів, таких як соя та кукурудза.

Крім того, існує певний рівень дезінформації стосовно продуктів біотехнології, що привело до ініціатив про запровадження обмежень на торгівлю товарами, які містять продукти біотехнології. Крім ініціативи про створення в Україні зон, вільних від продуктів біотехнології, у Верховній Раді України існують два проекти законів, мета яких – заборонити в Україні продаж усіх продуктів, які містять продукти біотехнології, і товарів, вироблених із їх використанням.

Суперечливі питання

В Україні Міністерство економічного розвитку і торгівлі стурбоване рівнем дезінформації щодо безпечності та якості продуктів біотехнології. І владі, і приватному сектору бракує знань і розуміння вигод, які надає біотехнологія у сучасному світі. Крім того, бракує ясності у головних положеннях регуляторної політики щодо якості харчових продуктів, які стосуються прийняття порядку надання дозволів на обіг продуктів біотехнології (включно з випробуванням, маркуванням і моніторингом). Нарешті, існує також значна занепокоєність, що деякі із заходів, яких вживає або які пропонує влада України для регулювання обігу продуктів біотехнології, можуть несприятливо впливати на торгівлю України та її зобов’язання в рамках СОТ.

Особливе значення проблема біотехнології набуває для країн виробників зерна Чорноморського регіону - Росії, Україні, Болгарії, Румунії, Туреччини та ін. Населення цих країн неоднозначно ставиться до ГМО. Обивателі, залякані історіями журналістів, побоюються негативних наслідків споживання продукції генно-модифікованих рослин. Фермери бачать велику економічну перспективу вирощування ГМО, вчені дивуються, чому в фарміндустрії використання ГМО приймають, як досягнення, а в рослинництві індукована потужна протестна кампанія. Адже, за великим рахунком, виступаючи проти ГМ рослин, робиться спроба заборонити впровадження новітніх біотехнологій в рослинництво, відкинути науку до часів Лисенка, що забороняв використання генетичних методів поліпшення рослин.

•          Розвитку сучасних біотехнологій в Україні з боку держави поки що не приділяється належної уваги. Відсутня державна програма підтримки і стимулювання нових технологій, у тому числі генної інженерії. Ситуація довкола біотехнологій в Україні взагалі, й особливо щодо маркування продуктів харчування на вміст (чи відсутність) генетично-модифікованих організмів, досягла рівня загальнонаціональної проблеми. Наслідком цього стала дезорієнтація суспільства і державних органів у питаннях біотехнологій та необґрунтовані витрати значних коштів.

•          Згідно з постановою Кабінету Міністрів України запроваджено обов’язкове маркування рослинної продукції, реалізація якої значною мірою здійснюється без наукового обґрунтування і навіть всупереч здоровому глузду. Відповідно до ст.15 закону про біобезпеку забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої з використанням ГМО, до їх державної реєстрації. На сьогодні в Україні не зареєстрований жоден ГМО. Що ж тоді підлягає маркуванню? Хоч офіційно в Україні нема ГМО, вона єдина в світі країна, де маркування продуктів без ГМО є обов’язковим. І маркується все підряд — вівсяні пластівці, хоч нема вівса генно-модифікованого, вино, хоч нема винограду генно-модифікованого, олія, цукор та інші продукти, де не може бути взагалі ДНК або синтезованих на їх базі продуктів. Дійшли вже до маркування моршинської мінеральної води!

•          Дослідження ринку сільгосппродукції в Україні виявило, що тільки соя, кукурудза і, в невеликій мірі, ріпак можуть містити генні конструкції. Все інше не повинно підлягати детекції на вміст ГМО і маркуванню. В Україні, всупереч державним інтересам, розвивається бізнес щодо визначення ГМО, який не має жодного відношення  ні до біобезпеки, ні до охорони здоров’я людей.

Україна, як євродержава з потужним сільськогосподарським потенціалом, має не повторювати помилок минулого і в жодному разі не може залишатись осторонь глобальних процесів, що передбачають вирішення нагальних проблем, пов’язаних з якістю та достатністю харчування завдяки сучасній біотехнології.

О. М. Бурлака, Б. В. Сорочинський, Біофортифікація сільськогосподарських рослин, Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, Київ.