Наприкінці року в ВР були проголосовані зміни до Податкового кодексу. Але депутатам варто б було більш уважно подивитись на деякі норми, зокрема щодо повернення ПДВ сільгосптоваровиробникам. Про це пише у своєму блозі на сайті "Українська правда" власник та генеральний директор компанії Агротрейд, засновник благодійного фонда "Мир и порядок" Всеволод Кожем'яко. 

Ні для кого не секрет, що агросектор є найбільш розвиненою, конкурентною і перспективною галуззю в економіці УкраЇни. Тож держава повинна підтримувати його якомога активніше. Але відбувається зворотнє. Наприклад, була відмінена норма повернення експортного ПДВ на зернові культурі. Всі великі світові торгові дома плескають в долоні. Це зрозуміло, тому що ці компанії переважно займаються експортом зернових, тобто вони купляють сільгосппродукцію у виробників і перепродають ії споживачам в країни Європи, Азії, Африки тощо. Присутність цих компаній в Україні дуже важлива, тому що, по-перше, вони несуть ліквідність на ринок, тобто залучають гроші для закупки продукції аграріїв, по-друге, інвестують в інфраструктуру в Україні (елеватори, портові елеватори тощо), по-третє, сприяють просуванню українського зерна на глобальні ринки та формуванню вiдкритого конкурентного середовища в агросекторі в самій Україні. Але гравцi не зацікавлені в укріпленні українських аграрних компаній, які могли б конкурувати з ними на світових ринках і ще вони геть байдужі до того, що буде відбуватися з українськими сільгосптоваровиробниками і як вони будуть існувати в ситуації, коли світові ціни на зерно аномально низькі, а доступ до кредитних ресурсів у аграріїв в країні, в якій іде війна, дуже обмежений.

В структурі українського експорту зерна за останні три роки від 58 до 65 відсотків у різні сезони займає кукурудза, тому розглянемо питання на прикладі цієї культури. Якщо рентабельність вирощування кукурудзи в 2013 році була на рівні нуля, то в 2014 через падіння цін та відміну повернення ПДВ на зернові вона була вже на рівні від -12% до -15%. Це у виробників, які мають врожайність вищу за середню в Україні (52.2 ц,га бункерна вага) на рівні 64-66 центнерів з гектара в заліковій вазі, у тих, хто має врожайність нижче за 55-60 ц, показник рентабельності значно гірше, а ті, хто збирає менше 55ц (а таких чимало i не тому що вони погано хозяйнують, а тому що мають не дуже добрі кліматичні умови), зовсім у біді. Прогнозні показники співвідношення собiвартостi до ціни реалізації наступного року залишаються на тому ж самому рівні. І це якщо навiть не брати до уваги заплановане Радою введення 10% імпортного мита на засоби захисту рослин, добрива, насіння (мінус 100-130 гривень на гектарі) та заплановане Кабінетом Міністрів збільшення тарифу на залізничні перевезення з 1 лютого 2015 року (мінус 70-90 гривень на тонні).

Дехто може казати, що не всі сільгосптоваровиробники можуть здійснювати експорт, тому що потрібно мати спеціалістів з логістики і торгівельних операцій, що цим займаються тільки великі аграрні холдинги, володіють якими так звані "аграрні олігархи". На ці тези є такі відповіді: по-перше, вже приблизно половина зернових із України експортується безпосередньо товаровиробниками (49.7% від всієї кількості за даними УКАБ) і це вже далеко не тільки великi аграрні холдинги. А це означає, що з 470 мільйонів долларів неповерненого з 19.4 мільйона тонн експортованого з України в сезон 2014/15 роки зерна наші аграрії могли б отримати 235 мільйонів долларів, а це близько 4.7 мільярди гривень. По-друге, аграрні холдинги - це сьогодні найбільш високотехнологічні в аграрному секторі компанії, які не тільки впроваджують на своїх виробництвах найновітніші світові розробки в цей галузі, а й шляхом IPO, розміщення облігацій, прямого кредитування з-за кордону залучають в українську економіку чималі кошти і так само будують об'єкти інфраструктури та переробки сільгосппродукції на території України. За минулий рік а даними УКАБ це було близько 1.2 мільярди долларів, а за останні 5 років ця сума сягнула близько 10 мільярдів. По-третє, ставлячись таким чином до менших за розміром аграрних компаній та фермерів, кажучи, що вони не можуть експортувати і не мають цього робити, Уряд та ВР відбивають в них будь-яке бажання до об'єднання з подібними, самоорганізації та самонавчання такому надважливому сьогодні компоненту бізнесу, як вміння чемно продавати свою продукцію. Я маю на увазі об'єднання в фермерські спілки, які дуже поширені в розвитих країнах в усьому світі. До речі, одна з таких спілок із США обробляє тільки в Україні понад 400 тисяч гектарів, а вивозить із України навіть ще більше, ніж виробляє і вже давно є великим гравцем на Чорноморському ринку зерна.

Тому ще більш дивно, що ініціатором відміни ПДВ стала фракція Самопомочі, ідеологічною базою якої і є таки самоорганізація і сприяння розвитку суспільної ініціативи. Здається, що молода фракція, взявши на себе відповідальність за одну з історично найважливіших в Україні, аграрну галузь, просто не має достатньо кваліфікованої експертизи в цьому питання. Колишні співробітники міжнародних корпорацій теж не завжди є панацеєю. Нерідко це вузькі спеціалісти, які не дивляться на питання ширше, як повинні дивитися державні діячи. Треба постійно розмовляти з ринком, а він складається не лише з компаній-трейдерів. Сьогодня цього не відбувається. І це дуже небезпечно, особливо зараз, коли вся економіка країни переживає здається найскрутніші часи. Тож треба пам'ятати, що експорт сільгоспродукції - це одне з найважливіших джерел валютних надходжень до державного бюджету. Знаючи особисто багатьох членів цієї фракції, їх відношення до України і шляхетні цілі, вірю, що депутати Самопомочі, керівництво фракції вживуть всіх заходів для того, щоб детально і всебічно розібратися в цьому та багатьох інших аграрних питаннях і знайдуть потрібний баланс між утворенням конкуретного вільного ринку та підтримкою розвитку національного бізнесу. А національний бізнес завжди готовий до надання всієї зібраної на власному досвіді, помилках і перемогах інформації. Нам терміново потрібно вибудовувати такий діалог.