У 1990/91 МР валове виробництво кукурудзи становило лише 5 млн. тонн, а її експорт – всього 0,4 млн. тонн.  Тоді як у 2013/14 МР ці показники зросли до 31 млн. тонн та 20 млн. тонн відповідно, забезпечивши таким чином Україні 5-е місце в світі по виробництву кукурудзи та 3-є – по її експорту. Однак сподівання українських аграріїв на продовження тренду нарощення виробництва та експорту кукурудзи розбилися вщент за одну ніч.  

Питання розвитку чи не розвитку аграрного потенціалу України та нарощення експорту аграрної продукції, здавалося б, на щастя, знаходиться у наших руках, точніше, у руках представників українського народу у Верховній Раді. Але реальність демонструє, що, на жаль, а не на щастя, долею аграрного сектору розпоряджаються саме народні депутати України. Замість того, щоб хоч частково підвищити впевненість аграріїв у завтрашньому дні, запровадивши відшкодування ПДВ при експорті зернових та олійних безпосередньо аграрним виробникам, депутати 28 грудня 2014 року голосують за його відміну. А щоб зовсім перехотілося агровиробникам мріяти про світле майбутнє, ще й запроваджують 10% митний збір на насіння та 5% на ЗЗР та мінеральні добрива – основні засоби виробництва. І звичайно ж, це все припадає на період мінімальних світових цін на зернові та олійні.

За попередніми розрахунками набір вище перелічених результатів депутатських голосувань призведе до збитковості виробництва кукурудзи в Україні на рівні -14%. За таких умов, звичайно ж, поступово валове виробництво цієї культури буде скорочуватись, наскільки швидкими темпами – поки важко оцінити, оскільки ще є надія, що здоровий глузд переможе і відшкодування ПДВ при експорті буде повернене.

А чому люстрація, тому що на сьогодні стало популярно знищувати всі погані і добрі досягнення минулих років без фільтрування. Можливо, депутати вважають, що все зроблене за останні десять років із часів помаранчевої революції було помилковим, і нам необхідно повернутись на десятиліття назад та вирощувати не більше 8 млн. т кукурудзи, а можливо, за всю історію незалежності нічого корисного аграрії не зробили, і необхідно повернутись на початок 90-х з виробництвом кукурудзи в 4 млн. т. Що насправді в головах "геніїв" під куполом важко здогадатись, але шанси повернути розвиток аграрного сектору на десятиліття назад у них, на жаль, є.

Раніше за таких умов залишалось лише надіятись на те, що пощастить, і народні обранці передумають. Але, на щастя, часи змінились і настав період відкритості влади і свободи слова, тому продовжуємо процес відстоювання позиціонування аграрного сектору як «локомотива економіки», а не «дійної корови» і вимагаємо професійної дискусії з питання відшкодування ПДВ при експорту зернових та олійних, а не напівдрімотних рішень в очікуванні чартеру на екзотичні острови.