У презентації урядом "Плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік", як відомо,  передбачене розроблення та подання законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення та двоетапний запуск ринку землі в Україні.

Нагадаємо, що на першому етапі (з 1 січня 2017 р.) передбачений продаж земель сільськогосподарського призначення державної власності, на другому (з 1 січня 2019 р.) — відкриття для продажу земель громадянами. Завдяки такій черговості на першому етапі можна буде проаналізувати як функціонує ринок та його інфраструктура і за потреби виправити законодавчі недоліки.

Однак, чи виправданий такий крок на існуючому етапі земельних відносин в Україні? Чи це радше експеримент?

Розглядаючи цю етапність як стратегію, план, який охоплює тривалий період є низка неврахованих моментів:

1. Не сформованість об’єкту ринку, а якщо точніше – землі сільськогосподарського призначення державної власності.

У Державному земельному кадастрі зареєстровано лише 22.6% земель державної власності. Коштів же на повну інвентаризацію земель в Україні виділено 8% від необхідної кількості.

2. Не зазначено про колективні землі.

Наразі в Україні проходить процес децентралізації. Відповідно, планується передача земель державної власності в комунальну. У Верховній Раді розглядаються декілька законопроектів, які повинні врегулювати передачу цих земель. Однак принциповим стає питання хто їх продаватиме: держава чи громади. Якщо не здійснити передачу державної землі в комунальну власність до відкриття ринку, то громади не отримають ані землі, ані коштів від їх продажу.

3. Відсутність коштів у громадян, щоб купувати землю.

При нинішній економічній ситуації важко уявити наявність великої кількості звичайних аграріїв, які мають можливість платити близько 1 000 доларів за гектар. До того ж жодних іпотечних програм купівлі землі поки що не передбачається.

4.  Ринок землі розглядається лише як інструмент купівлі-продажу землі с/г призначення.

Скасування мораторію тягне за собою не лише відкриття ринку купівлі-продажу земельних ділянок, а ще й активізацію бізнес можливостей для малих та середніх землевласників, підвищення інвестиційної привабливості України. В рамках цієї стратегії відкриття ринку варто також подбати про створення спеціальних програм та проектів інвестиційної або кредитної підтримки малих с/г виробників, які після скасування мораторію могли б взяти кредити зі зниженими відсотковими ставками під заставу своєї землі для розвитку особистого аграрного бізнесу.

Лише вирішення цих та інших проблем, пов’язаних з відкриттям ринку землі в комплексі та в рамках єдиної стратегії може гарантувати позитивний результат від скасування мораторію. Якщо ж розглядати це як експеримент - метод вивчення з метою дослідження і з'ясування процесу його розвитку, то на позитивний результат ми можемо лише СПОДІВАТИСЯ.