Табл. 1. Кількість спостережень, ліквідованих підприємств і виручка по роках за фінансовою базою даних, 2005-2016 рр.

Примітка: ПВ – повна вибірка; ОВ – вибірка без включення АР Крим, Донецької та Луганської областей. 

Табл. 2. Кількість спостережень, ліквідованих підприємств і виручка по роках за виробничою базою даних, 2005-2016 рр.

Примітка: ПВ – повна вибірка; ОВ – вибірка без включення АР Крим, Донецької та Луганської областей. 

Методологія розрахунку впливу виробничих і фінансових факторів на ліквідацію підприємств

Для виокремлення характеристик підприємств, які підвищують або зменшують шанси на виживання в післякризовий період, ми використовували метод логістичної регресії. У наших розрахункових моделях залежна змінна – бінарна, де 1 – це ліквідація підприємства в періоді 2009-2012 рр. і 2013-2016 рр., а 0 – підприємство не було ліквідовано у відповідні періоди.

Залежна змінна регресується на фінансові та виробничі характеристики діяльності підприємств у попередньому періоді, тобто змінна ліквідації 2009-2012 рр. регресується на показники діяльності 2005-2008 рр., а змінна ліквідації 2013-2016 рр. – на показники діяльності 2009-2012 рр. Ми тестували моделі з використанням даних обох баз – СПАРК-Інтерфакс і бази за формою 50-сг. Для більш детального відслідковування впливу змін у виробничих та фінансових показниках підприємств ми розрахували середні значення показників за відповідний період, їх абсолютну зміну/зростання (як різницю показника на початку і в кінці відповідного періоду), а також варіацію (для декотрих вибраних показників). Усі змінні, виражені в монетарній формі, було дефльовано до рівня цін 2005 року.

Ми також розбили певні показники на групи по квартилях. У виключних випадках використовувався інший спосіб групування. Наприклад, у випадку з показником «Співвідношення боргів до активів» групування здійснювалось на основі нормативних значень (0-20%, 20-40%, 40-60%, 60-100%, >100%); показник «Біологічні (необоротні) активи» був розбитий на 5 груп, які містять групу з кодом «0», куди належать підприємства, що не мають біологічних активів на балансі, а також групи з кодами від «1» до «4», створені на основі квартилів за умови значення показника вище нуля (тобто за наявності біологічних активів на балансі). В той же час, для кодування зміни/зростання будь-якого показника ми використовували бінарну змінну, де 1 означає, що в періоді була зміна показника більша нуля, а 0 – якщо ця зміна була менше або дорівнювала нулю.

Результати

Підсумки наших розрахунків наведені в таблицях 3 та 4 (див. нижче). Зважаючи на суттєву зміну кількості звітуючих підприємств в АР Крим, Донецькій та Луганській областях, представлені нижче результати були отримані шляхом обчислення моделей, сконструйованих як із включенням, так і без включення підприємств з вищезгаданих регіонів. Розглянемо окремо результати, отримані для двох періодів – 2009-2012 рр. і 2013-2016 рр.

2009-2012 рр.

Результати, отримані шляхом обчислення моделі на основі фінансових результатів, вказують на те, що після посухи 2007 р. та фінансової кризи 2008 р. підприємства, які в першу чергу ліквідовувалися в післякризовий період (2009-2013 рр.), були невеликими за розміром. Крім того, підприємства, що ліквідовувалися, характеризувалися нестабільним і незадовільним фінансовим станом: високою варіацією вартості основних засобів і виручки від реалізації продукції в докризовий період, високою заборгованістю, зростаючою дебіторською заборгованістю, а також високою і зростаючою оборотністю основних засобів. Під загрозою ліквідації були також підприємства, не забезпечені потужностями зі зберігання продукції, на що вказує низький рівень загальновиробничих, реалізаційних та адміністративних витрат у ліквідовуваних підприємств. Такий же висновок можна зробити, виходячи із результатів моделі, обчисленої за допомогою виробничих показників. Вони показують, що високі шанси на ліквідацію мали підприємства, що змушені були реалізовувати більшу частку виробленої продукції в рік збору врожаю. Виробнича модель також вказує на те, що під загрозу ліквідації потрапляли неефективні підприємства, яким не вдавалося досягнути ефекту масштабу (малий розмір підприємства при високих і зростаючих матеріальних витратах).

Результати, отримані для моделі на основі фінансових даних вказують на те, що серед організаційно-правових форм підприємств найвищі шанси на ліквідацію в 2009-2013 рр. були у виробничих кооперативів і відкритих (публічних) акціонерних товариств. У той же час менша за розміром вибірка на основі виробничих даних свідчить, що під загрозою в тому ж періоді були закриті (приватні) акціонерні товариства. І фінансова, і виробнича моделі показують, що найбільш стійкими (з найменшими шансами на ліквідацію) були унітарні підприємства. В сукупності такі результати сигналізують про те, що в умовах кризи 2007-2008 рр. неоптимально себе проявили підприємства з найманим менеджментом. Крім того, криза підкреслила загальну слабкість кооперативної моделі ведення бізнесу в Україні.

Табл. 3. Основні фактори ліквідації підприємств у 2009-2012 рр.[2]

Факторами зниження ризику ліквідації, виходячи з результатів як фінансової, так і виробничої моделей, були зростаюча виручка від реалізації продукції, а також високий і зростаючий рівень прибутку підприємств, зумовлені зокрема високим рівнем продуктивності в рослинництві та досягненням ефекту масштабу за рахунок збільшення площі земель в обробітку. Вищі шанси на виживання були також у підприємств, які мали змогу залучити більшу кількість працівників, що могло відігравати особливо важливу роль в сезон збору урожаю. Крім того, у сприятливому становищі опинилися підприємства з кращими інвестиційними можливостями, які нарощували власний капітал та амортизацію основних засобів. Зниженню загрози ліквідації сприяла також спеціалізація підприємств на вирощуванні комерційних культур (пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, сої та ріпаку). Менші шанси на зникнення були у підприємств, що мали в структурі молочний напрямок із порівняно великою кількістю худоби. Це, ймовірно, давало змогу «вирівняти» грошовий потік впродовж року і, таким чином, уникнути бюджетних розривів, пов’язаних із сезонністю виробництва. До позитивних факторів також належав вищий рівень дотацій, отриманих підприємством, – додаткові кошти «зайвими» не бувають, особливо під час кризи.

Крім того, найнижчими шанси на ліквідацію були у підприємств, зареєстрованих здебільшого в областях степової агро-кліматичної зони – в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Херсонській, Кіровоградській, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській та Запорізькій областях. Оскільки степ сам по собі вже давно належить до зон ризикованого землеробства, цілком можливо, що аграрії цих областей більш готові до впливу несприятливих погодних умов, таких як посуха. Відповідно вони характеризуються меншими матеріальними витратами і вирощуванням культур, менш чутливих до посухи, наприклад, соняшнику. Крім того, аграрії Півдня України мають перевагу географічної близькості до портів, що здешевлює витрати на логістику їх продукції.

2013-2016 рр.

Підсумки розрахунку моделей для 2013-2016 рр. наведені у таблиці нижче.

Табл. 4. Основні фактори ліквідації підприємств у 2013-2016 рр.

В 2013-2016 рр. факторами, що підвищували ризик ліквідації підприємств, були все ті ж невеликий розмір та нестабільний фінансовий стан підприємства – зростання варіації виручки від реалізації продукції та високий і зростаючий рівень співвідношення дебіторської заборгованості до активів. У даному випадку вплив двох факторів – невеликого розміру і зростаючого рівня дебіторської заборгованості може бути взаємодоповнюючим. Малі підприємства не володіють достатньою ринковою силою, щоб мати змогу впливати на своїх контрагентів зокрема щодо вчасних розрахунків за поставлену продукцію. Негативним фактором було і зростання витрат на послуги сторонніх організацій, що в сукупності з негативним впливом низької кількості працівників свідчить про брак компетенцій і критичну залежність ліквідовуваних підприємств від зовнішніх чинників.

На відміну від 2009-2012 рр., коли зростання частки комерційних культур у структурі виробництва підвищувало шанси підприємств на виживання, в 2013-2016 рр. вплив цього показника був протилежним. Пояснити його можна негативною кон’юнктурою ринку – в 2013 р. відбулося значне падіння цін на зернові та олійні. Шанси підприємства на ліквідацію були також вищими, якщо воно входило до складу агрохолдингу. Такий результат отримано при розрахунках як фінансової, так і виробничої моделей. Необхідно зауважити, що в цей період, зокрема в 2014-2015 рр., багато експортоорієнтованих агрохолдингів зіткнулися з фінансовими труднощами внаслідок девальвації, поглиблених ще й високим рівнем закредитованості агрохолдингів. Саме в цей період спостерігалося сповільнення темпів розширення земельних банків агрохолдингами. Відповідно ліквідовувалося багато підприємств, що входили в структуру агрохолдингів, відбувалася їх реорганізація та реструктуризація. Наші результати також свідчать, що серед організаційно-правових форм найвищі шанси на ліквідацію були у виробничих кооперативів. В той же час ми не виявили значних відмінностей між регіонами реєстрації підприємств стосовно їх впливу на ризик ліквідації.

Як і в період 2009-2012 рр. меншому ризику ліквідації в 2013-2016 рр. піддавалися підприємства, виручка від реалізації продукції яких зростала. Вищі шанси вижити мали також підприємства з кращою прибутковістю і забезпеченістю основними засобами, тобто підприємства менш залежні від позикового капіталу і інфраструктурних проблем. Про останнє свідчить і той факт, що шанси на ліквідацію знижує високий рівень та зростання адміністративних, загальновиробничих і реалізаційних витрат, які асоціюються із забезпеченням підприємств власною логістичною і складською інфраструктурою. Негативно на шансах на ліквідацію підприємства позначається і можливість досягнення ефекту масштабу за рахунок нарощування земель в обробітку. Крім того, ліпші можливості для виживання у підприємств із налагодженими мотиваційними системами, що мають змогу платити вищі зарплати і, таким чином, залучати більш кваліфікований персонал.

Висновок

Економічна криза внаслідок поширення коронавірусу може повторити сценарії як 2007-2008 рр., так і 2013-2014 рр. З одного боку, незважаючи на карантинні заходи та невизначеність на світових нафтових ринках, посівну кампанію підприємства проходять «рівно». Експерти прогнозують середньострокове зростання цін на пшеницю та зниження – на олійні, а також попереджають про логістичні проблеми та можливість посухи. З іншого боку може прилетіти «білий лебідь» у вигляді непродовження співпраці з МВФ та дефолту, що може призвести до девальвації національної валюти та проблем у фінансовій системі країни.

Безвідносно до сценарію розвитку подій результати нашого дослідження показують, що найспроможнішими до подолання кризи будуть високоефективні, незакредитовані й забезпечені власними ресурсами підприємства. Крім того, кризові часи спонукають підприємства більше уваги приділяти ефективності. Якщо після кризи 2007-2008 рр. підприємства з делегованим менеджментом не особливо переймалися питаннями ефективності, то після падіння цін 2013 р. ситуація дещо змінилася, і частина підприємств більш готова до подібних потрясінь. Великого значення набуває кваліфікація персоналу з встановленням відповідного рівня винагороди.

Найвразливішими до негараздів залишаються підприємства меншого розміру з низькими фінансовими показниками, нестачею ресурсів і компетенцій. Незабезпеченість потужностями зі зберігання, високі витрати на послуги сторонніх організацій, а також слабка фінансова «подушка» змушують ці підприємства збувати продукцію відразу після збирання врожаю. Потенційні обмеження на експорт зерна вдарять по таких підприємствах в першу чергу. В особливій зоні ризику перебувають підприємства з високим співвідношенням боргів до активів та високою часткою дебіторської заборгованості, яка в кризовий період ризикує перейти в групу сумнівних боргів.