Чому зниження ставки ПДВ може зашкодити українському агробізнесу? 

Зниження ставки ПДВ. Звучить непогано — еге ж? Але це тільки на перший погляд. Саме так сталося законопроектом №3656 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції», який 17 вересня був прийнятий за основу парламентом. На перший погляд це ж просто здійснення багатолітніх мрій аграріїв! Хто ж проти платити менше податків.

Але треба враховувати реальну ситуацію, яка може бути абсолютно нелінійною.

Ставка податку на додану вартість знижується цим законопроектом до 14% з діючих 20% по операціях з  постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції. Під дію ініціативи потрапляють свійські тварини —  велика рогата худоба та свині. Другим пунктом йдуть пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, соєві боби, цукрові буряки та незбиране молоко. Третім — насіння льону, свиріпи, ріпак, соняшнику та інших олійних рослин. 

Непогано, так?

На перший погляд, ця законодавча ініціатива виглядає, як можливість значно зменшити шахрайство з ПДВ в агросекторі, яке пов’язане з відшкодуванням цього податку. Причому, зменшити без особливих втрат як для державного бюджету, так і для виробників, переробників та експортерів. 

Ну хіба це не мрія? Але включаємо критичне мислення і досліджуємо документ далі.

Один з основних позитивних наслідків зниження ставки ПДВ вбачається саме у зниженні ефективності схем шахрайства з ПДВ, так званих «скруток». Все точно —  їх ефективність знизиться. Проте зниження ставки до 14% не ліквідує такі схеми повністю. Попит на готівкові розрахунки за зерно або ж за насіння олійних залишиться, а відтак і маніпуляції з тіньовим зерном.

Крім того,  в Україні по деякій агропродукції й досі розповсюджена переробка на давальницьких умовах.  Тобто, близько 60% цукрових буряків не продаються цукровим заводам, а відразу передаються виробниками на переробку. А вже готовий продукт – цукор — просто не підпадає під перелік продукції зі зниженою ставкою 14%. 

Точно така ж ситуація і з насінням соняшника. Значний обсяг врожаю передається на переробку по давальницькій схемі. А ось вже на продукти переробки – соняшникову олію та шрот — ставка ПДВ буде загальна —  20%. Де тут вигода? 

Швидше за все, знижена ставка ПДВ у цих випадках лише збільшить відсоток використання давальницьких схем переробки. А це ніяк не вирішить проблеми зі скрутками. Від слова “зовсім”. 

Окрім того, зниження ставки ПДВ не знизить податкове навантаження, проте точно зменшить обсяг обігових коштів у агровиробників. Де тут диявол? Як завжди — у деталях. 

Звичайна арифметика. Оскільки перелік агропродукції, яка підпадає під дію закону про зниження ПДВ, не є готовим продуктом, а лише сировиною для переробки, то разом зі зниженням ставки ПДВ, пропорційно знизяться і ціни на неї. Але це з урахуванням ПДВ. Без врахування ж ПДВ, ціни на вказану продукцію не зміняться.  Отже, зниження ставки ПДВ зменшить обсяг виручки від реалізації продукції.

Отже, виробник менше отримає виручки. Звісно ж потім він менше перерахує і в бюджет. Але є одне "але". Йому доведеться чекати 30-60 днів до моменту сплати ПДВ різниці згідно місячних декларацій. Тобто, на цей час у нього буде менше обігових коштів, ніж раніше. І саме тому деякі з виробників будуть змушені компенсувати брак обігових коштів додатковими кредитами. Кому це сподобається?

Йдемо далі. 

У разі суттєвої збитковості у аграріїв, сформований ПДВ кредит по закупленим ресурсам, буде перевищувати отримане ПДВ від продажів продукції. Таким чином, виникне від’ємне значення по сплаті ПДВ до бюджету. Так — теоретично підприємство може подати заявку на бюджетне відшкодування цієї від’ємної суми. Проте на практиці це роблять зрідка. Чому? Бо це призводить до перевірок з боку податкової служби. Податкова досить часто урізає всі ці суми. Тому такі від’ємні суми, частіше за все, аграрії переносять на майбутні періоди. В результаті, виробник фактично кредитує держбюджет.

Разом з тим, зниження ставки ПДВ на окремі види продукції ще більше ускладнить ведення бухгалтерського обліку. Кожна помилка стане приводом для візиту податківців, які перевірятимуть  правомірність обліку продукції із різними ставками ПДВ.

Ну, і нарешті про інвестиції. 

У довгостроковій перспективі зниження ставки ПДВ вплине на інвестиційну привабливість галузі. Механізм той самий. 

Наприклад, при значних капітальних вкладеннях  (в оновлення техніки чи будівництво), у вас сформується значний ПДВ кредит. Він, зазвичай, перевищує ПДВ від реалізації продукції. Звідси виникає ситуація, коли від’ємна різниця по ПДВ  постійно переноситься на майбутнє. А це вже замороження коштів і зниження привабливості інвестицій в агросектор. 

Навіть поверхневі підрахунки показують, що сума зниження ПДВ у реалізації агропродукції складе понад 22 млрд грн. Це власне і є та сума, на яку буде зменшено інвестиції в українську аграрну галузь. 

Чому так сталося, що така, наче благородна ініціатива, загрожує тим, заради кого її вносили? 

Перше — це відбулося без широкого публічного обговорення з бізнесом. Лише ті, хто працює у реальній економіці, можуть оцінити наслідки таких ініціатив. Не на папері, а насправді. І тільки після широкої дискусії можна приймати рішення, які впливатимуть на цілу галузь.

У ініціаторів законопроекту, звичайно, є свої аргументи. Суть найпопулярнішого з них у тому, що знижена ставка ПДВ — це практика розвинутих країн. Мовляв, в Євросоюзі більшість країн мають знижену ставку ПДВ: від 5 до 15%.  

Все так, але тут є важлива подробиця — у європейців ставка ПДВ знижена на всю харчову продукцію, а не лише на сировину, як це пропонується у нас. Вони  фактично дотують своїх виробників і переробників харчової продукції, а також самих споживачів. Тобто, держава відмовляється збирати з кінцевого споживача додаткову плату за продукти харчування. 

У нас же запропонували схему, якої я не зустрічав в жодній країні. Ми знижуємо ставку на проміжну сировину для виробництва продуктів харчування, але це не допомагає нікому — ні споживачам, ні виробникам.

Якщо ж ми хочемо йти в ногу з Європою, варто впроваджувати їхні підходи — знижувати ставку на всю харчову продукцію. Але тут потрібно розуміти, що від цього точно виграють споживачі і виробники, а ось державний бюджет піде в «мінус».

Чи готові ми за це платити?

Спеціально для Liga.net