Ситуація з контрафактом в Україні набула загрозливих масштабів. За даними ФАО, об’єм контрафактної продукції ЗЗР цього року зріс до 20-25%, а на роздрібному ринку - до 80%. Тобто кожна 5 каністра пестицидів і майже все роздрібне фасування засобів захисту рослин – це підробка. У вартісному вираженні він сягнув 200 млн доларів. За статистикою Україна входить у трійку «лідерів» серед європейських країн у сегменті підробок ЗЗР.

Часи, коли тракторний гас могли використовувати як ЗЗР, вже давно пройшли. Сьогоднішня агрохімія – це складна галузь, що за рівнем енергетичних та фінансових витрат не поступається фармацевтиці. Найбільші виробники хімії, що використовується у сільському господарстві, витрачають десятки років і сотні мільйонів євро на створення та виведення нового виду продукції на ринок. Тому ЄС наполягає, щоб Україна посилила контроль обігу ЗЗР на ринку.

Практично весь об’єм ЗЗР Україна завозить, а отже контролювати їх імпорт мало б бути легше, ніж нелегальне виробництво всередині країни. Але здебільшого цей товар перетворюється на контрафакт уже на території України. Часто діючу речовину завозять цілком законно, є приклади, коли вона потрапляє на територію нашої держави і під іншим кодом, а формуляцією вже займаються на місці. Тож для ефективного контролю залишається згадати про ринковий контроль і нагляд та більш ефективно застосовувати запропоновану міжнародними організаціями систему. Проте не все так просто.

Чому використовують контрафакт? Бо він дешевший. Діюча речовина у ньому фактично та ж сама, тому виробники очікують і такого ж ефекту у захисті рослин. На виході аграрії отримують с/г продукцію двох видів: з вмістом шкідливих речовин допустимого рівня і врожай, що не відповідає необхідним якісним характеристикам. При чому все зерно, незалежно від вмісту шкідливих речовин, їде на кордон в одному вагоні, або в порт чи на ОЕЗ. І це впливає на якість кінцевої продукції. Зрештою тоді, коли продукція потрапляє в порт, її можуть і не перевіряти на вміст шкідливих речовин. Проте коли вона прибуває на європейський ринок чи азійські країни, існує ймовірність виявлення невідповідності вимогам якості країн імпорту через їх уважне і обережне ставлення до безпеки споживачів і, як наслідок – компанії чи навіть країни-імпортери доволі спокійно завертають цілі кораблі з продукцією з України.

Що у цій ситуації необхідно зробити Україні? Шляхи подолання проблеми полягають у застосуванні системного підходу із одночасним удосконаленням законодавчої бази в частині реєстрації пестицидів, контролю їх обліку, застосуванням повноцінного профілю ризику при митному контролі, організації сертифікованих складів та утилізації конфіскованої продукції, а також покращенні доступу агровиробників до оригінальної продукції та інформування про підробки. Саме ці завдання і ставить перед собою нещодавно створений при УКАБ Центр протидії контрафакту.

Звичайно, у першу чергу, варто навести лад у законодавстві та посилити контроль на митниці, про що уже оголосили в Мінагропроді. Вкрай необхідно внести зміни до чинного законодавства, тому що на сьогоднішній день є низка прогалин у сфері контролю та реєстрації брендів. Другий напрямок - робота з митними органами. Оновити лабораторії на митниці, розробити відповідні профілі ризиків та провести навчання. Зокрема, у цьому напрямку вже ініціюється ЄвроПолом створення окремого проекту ТАІЕХ.

Ресурси селян обмежені, і часто основним фактором вибору на користь контрафактної продукції є його дешевизна. Тут відповіддю на виклик можуть стати програми фінансової підтримки аграріїв, які, з огляду на залучення компаній постачальників, можуть стати ефективним інструментом опосередкованої боротьби з контрафактом.

Олександр Жемойда, виконавчий директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»