З імпортера — в експортера: чи має нині попит українське м’ясо індиків у країнах ЄС і які перспективи цього продукту найближчого майбутнього.

Виробництво м’яса індиків є динамічною галуззю сільськогосподарського сектору, яка здобуває популярність і значущість у сучасному світі. Споживачі все більше звертають увагу на якість та корисність свого харчування, надаючи перевагу натуральним і високоякісним продуктам. У цьому контексті м’ясо індиків є особливо привабливим, бо має велику кількість переваг і можливостей. 

Попит на м’ясо індиків зростає, і це пояснюється кількома важливими аспектами. По-перше, цей вид м’яса має низький уміст жиру, що робить його привабливим для тих, хто дотримується здорового способу життя та раціонального харчування. Крім того, м’ясо індичат є дієтичним, організм його добре засвоює, тобто є важливим джерелом білка для людей усіх вікових категорій. 

Виробництво м’яса індиків також надає широкий спектр можливостей для підприємців та сільськогосподарських виробників. 

Індустрія вирощування індиків є динамічною та технологічно розвинутою, де можна впроваджувати нові методи й інновації для підвищення продуктивності та ефективності. Різноманітність продуктів, які можна виготовити з м’яса індиків, дозволяє диверсифікувати асортимент і виходити на різні сегменти ринку. 

ПІДВИЩЕННЯ ПОПИТУ 

Важливість виробництва м’яса індиків у сучасному світі потрібно розглядати в контексті попиту, що підвищується, на натуральні високоякісні продукти та потреби у здоровому харчуванні. Цей напрям виробництва стає все актуальнішим, сприяючи розвитку сільськогосподарського сектору та відкриваючи нові можливості для бізнесу. Напрям виробництва м’яса індиків виявляється перспективним шляхом для підприємців та сільськогосподарських виробників, які готові вкладати зусилля та застосовувати інновації для розвитку цієї галузі. 

Світове виробництво м’яса індиків із 2002-го по 2021 роки демонструє цікаву динаміку. За цей період виробництво зросло з 5,50 млн тонн 2002 року до 6,03 млн тонн у 2016 році. Найбільший приріст виробництва м’яса індиків зафіксовано 2016 року, коли обсяг досяг 6,03 млн тонн. Цей рік є важливим у динаміці виробництва, бо після 2016 року воно слабо коливається в наступні роки: 2017 року воно становить 5,88 млн тонн, а 2018-го та 2019 роках відбувається певне зростання до 6,04 та 6,02 млн тонн відповідно. У 2020 та 2021 роках виробництво є стабільним на рівні 6,03 та 5,79 млн тонн відповідно (рис. 1). Світове виробництво м’яса індиків виявляє певну тенденцію до зростання, особливо в період із 2010-го по 2016 роки. Проте після досягнення піка 2016 року виробництво стабілізувалося на високому рівні, вказуючи на сталість цього напряму у світовому сільському господарстві. 

Рис. 1. Світове виробництво м’яса індиків

На 2021 рік найбільшими виробниками були такі країни: США — 2 526,58 тис. тонн (частка від загального виробництва — 43,8%), Бразилія — 572,60 тис. тонн (9,9%), Німеччина — 441 тис. (7,7%), Польща — 363,15 тис. (6,3%), Італія — 297,83 тис. (5,2%), Франція — 295, тис. (5,1%), Іспанія — 224,84 тис. (3,9%), Канада — 158, 87 тис. (2,8%), Велика Британія — 128,80 тис. (2,2%), Марокко — 115 тис. тонн (2%).

 ІНДИКІВНИЦТВО В УКРАЇНІ 

Комерційне розведення індиків має низку переваг, тому є охочі розпочати цей бізнес. Вирощування індиків є подібним до вирощування іншої птиці, такої як кури, качки, перепілки тощо. Проте в Україні споживання м’яса індиків є на низькому рівні, тому і їх виробництво є більш експортоорієнтованим. За останніх чотири роки поголів’я цієї птиці суттєво скоротилося в України (рис. 2), оскільки в раціоні переважно споживають курятину та свинину. Сумарний обсяг цих двох видів м’яса становить 85% річного споживання людиною. 

Рис. 2. Виробництво індиків в Україні

На 1 січня 2023 року поголів’я тварин становить 1 377,6 тис. голів, що на 9% менше, ніж 2022 року. Загалом поголів’я за останніх чотири роки скоротилося на 29%. На це вплинули такі чинники: пандемія COVID-19, повномасштабні воєнні дії, загальний попит населення на цей продукт. Варто зазначити, що стрімке зниження поголів’я відбулося в господарствах населеннях. З 2020-го по 2023 рік поголів’я тварин у господарствах населення скоротилось на 42% (майже вдвічі) з 1019,8 тис. до 585,1 тис. голів. На підприємствах ситуація не така критична. За аналогічний період часу поголів’я знизилося на 14% з 919,2 тис. до 792,5 тис. голів, 57,5% загальної чисельності поголів’я тварин утримують на підприємствах. 

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ІНДИКІВ 

Розведення індиків на м’ясо є вигідним напрямом для підприємств із кількох важливих причин: 

• По-перше, індики вирізняються високою м’ясопродуктивністю. Порівнюючи з іншою сільськогосподарською птицею, індики дозволяють отримати більше м’яса на одну особину. Це робить їх вигідними для комерційного виробництва м’яса та забезпечує рентабельність підприємства; 

• По-друге, індики є швидкорослою птицею, що скорочує період часу від народження до часу придатності для забою. Це дозволяє забезпечити швидкий оборот капіталу та мінімізувати витрати на утримання й годування птиці; 

• По-третє, індичатина має стійкий попит у споживачів, особливо за кордоном. Її вважають смачним та корисним продуктом, багатим на білок із низьким умістом жиру. Сучасні тенденції в харчуванні акцентують на здоровому способі життя, що підсилює попит на нежирні м’ясні продукти. Крім того, індики добре пристосовані до різних кліматичних умов і не потребують великих площ для вирощування. Це дозволяє ефективно використовувати обмежені ресурси та знижувати витрати на утримання. Також індики можуть бути використані не лише для виробництва м’яса, а й для отримання інших цінних продуктів, таких як яйця, перо та пух. Це надає додаткові можливості для диверсифікації продукції та розширення асортименту. 

Найшвидше, поголів’я тварин збільшуватиметься на підприємствах через ефективніше виробництво, адже в господарствах населення продаж і споживання м’яса буде націлено тільки на внутрішнього споживача, а на підприємницьких масштабах є можливості вийти й на експортні ринки. 

Рис. 3. Зовнішня торгівля м’ясом індиків

За останні чотири роки зовнішня торгівля м’ясом індиків суттєво змінилась — Україна з імпортера змогла стати країною експортером цього виду м’яса (рис. 3). Через воєнні дії внутрішній попит на цей продукт знизився, що дозволило змінити вектор торгівлі, підприємницький напрям зміг налагодити поставки в нові країни. Протягом 2019–2021 рр. основними імпортерами української продукції були: Молдова (постачалась майже половина продукції), Бенін, Азербайджан. У 2022 році обсяги поставок збільшилися в 7 разів. У 2023 році за сім місяців було експортовано 4 350 т, а це вже майже показник 2022 року. У 2022 році найбільшими імпортерами були: Нідерланди — 2 259,7 т, Німеччина — 389,9 т, Велика Британія — 359,8 т, Італія — 219,9 т, Молдова — 217,2 т. Географія поставок суттєво змінилась, що додає впевненості в постачанні цього продукту, адже переважна більшість імпортерів є найбільшими світовими імпортерами. 

За результатами минулого року Німеччина, Мексика, США, Іспанія, Велика Британія, Франція, Румунія, Італія є найбільшими імпортерами цього виду м’яса, і Україна намагається закріпитися на цих ринках. Найбільшим експортером за 2022 рік є Польща, якій належить 35,13% експортного ринку цього виду м’яса, а валова експортна виручка досягла 521,5 млн доларів. Наступна країна — Німеччина, яка змогла отримати за минулий рік 281,7 млн доларів, і охоплює 18,9% експортного ринку. США тримаються на третій сходинці: експортна виручка за 2022 рік становила 223,8 млн доларів і охоплює 15,1% світового експортного ринку. Подальший розвиток цієї галузі, найшвидше, відбуватиметься зі змінами світових трендів, індичатина в середньостроковій перспективі збільшуватиметься в споживанні інших країн, особливо у Європі. 

Виробництво м’яса індика для харчування людей має значний соціальний, економічний та екологічний вплив, і ось ще деякі додаткові переваги розвитку цього напряму: 

• диверсифікація раціону: підтримання виробництва індичатини дозволяє розширити асортимент продуктів на ринку, надаючи споживачам більше вибору та можливість різноманітного харчування; 

• створення робочих місць: виробництво індичатини — це додаткові робочі місця для людей у сільському господарстві та логістиці; 

• стимулювання економіки: розвиток індустрії виробництва індичатини сприятиме економічному розвитку регіонів і країни загалом через збільшення обсягів виробництва й обігу грошей; 

• сприяння екологічній стійкості: індичата є менш вимогливими у вирощуванні проти інших видів тварин, крім того, їхні відходи можна використовувати як органічне добриво для сільськогосподарських культур. 

Для покращення роботи підприємства можна: 

• використовувати сучасні технології: оберіть надійного постачальника генетичних матеріалів індиків, який спеціалізується на селекції та розведенні сортів із високою продуктивністю та схильністю до швидкого набору ваги; 

• упровадження сучасних систем утримання: розгляньте можливість установлення автоматизованих систем утримання, які дозволяють контролювати температуру, вентиляцію й освітлення, щоб створити оптимальні умови для росту та розвитку індиків; 

• упровадження сучасних кормових технологій: працюйте з консультантами з годівлі, щоб розробити оптимальний раціон для ваших індиків, ураховуючи їх вік, вагу й потреби в харчуванні; 

• упровадження екологічно стійких практик: розгляньте можливість застосування природних ресурсів, таких як сонячна енергія та вітроенергія, для забезпечення енергії для вашого фермерського господарства; 

• використання даних й аналітики для оптимізації керування: застосовуйте сучасні програми для обліку виробництва й аналізу даних, щоб визначити ефективність різних аспектів вашого бізнесу та ухвалювати управлінські рішення на основі цих даних; 

• реалізація продукції з урахуванням потреб споживачів: проведіть дослідження ринку й опитайте своїх споживачів, щоб з’ясувати їхні вподобання та вимоги, й основі цих даних розробіть стратегію маркетингу та продажу продукції. 

Як бачимо, виробництво індичатини важливо для забезпечення населення високоякісним джерелом білка, сприяє економічному розвитку та може мати позитивний вплив на довкілля. Однак важливо розглядати це в контексті сталих та екологічно безпечних методів виробництва, щоб максимізувати користь для суспільства.   

Спеціально для журналу "Наше Птахівництво"