ЗМІ облетіла новина – у Києві гречку почали продавати вже по 50 грн за кілограм. Вже не один тиждень інтернетом "гуляє" версія, ніби це якась картельна змова постачальників крупи. Підтвердити чи спростувати такі заяви має Антимонопольний комітет, якому належить розбиратися у таких ситуаціях. Але з упевненістю можна стверджувати, що об'єктивні підстави для подорожчання гречки є. Передусім, це – скорочення її виробництва у минулому році.

У 2015 році ми зібрали на 24% менше, ніж 2014 року. І було очевидним, що до кінця сезону, а точніше до нового врожаю, який ми будемо збирати у серпні-вересні, нам цих обсягів не вистачить. Скорочення посівних площ гречки і, як наслідок, її виробництва відбувається протягом останніх років. Приміром, 10 років тому збиральні площі гречки в країні були на рівні 300-400 тис. га. Зараз – це близько 130 тис. га. Залишається констатувати, що виробники все менше садять цієї культури. Відповідь на питання чому – насправді дуже проста. Ця культура не така вигідна, як інші. Гречка орієнтована виключно на внутрішній ринок, оскільки культура споживання цієї крупи є переважно в країнах СНД. А якщо ми говоримо про пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник, то це експортноорієнтовані культури, які мають попит на глобальному ринку, де ціна встановлюється відповідно до попиту і пропозиції в світі. Натомість протягом останніх років в Україні відбувалась девальвація гривні, а близько 50-70% виробничих витрат складають товари, що дуже залежні від курсу валют (добрива, пальне, засоби захисту рослин), але виробники не можуть різко підвищити ціни втричі, бо споживачі просто не зможуть купувати такі товари. На світовому ринку ціни встановлюються в іноземній валюті (доларах, євро), і у випадку девальвації виробник має більшу впевненість щодо покриття своїх витрат. Тож зараз аграрії використовують гречку здебільшого як попередницю перед іншими, більш рентабельними культурами, тобто щоб дати землі перепочити і посадити щось інше. Також її вирощують як хороший медонос.

Протягом минулих років скорочення посівів "вирівнювалося" збільшенням урожайності (10 років тому вона була на рівні 0,7 т/га, а останніми роками 1-1,2 т/га) та скороченням внутрішнього споживання (190-200 тис. тонн у 2004-2006 роках проти 130-150 тис. тонн зараз). Але такі можливості не безкінечні. Тут варто згадати ситуацію 2011 року, коли ціни на гречку в магазинах сягали 25-30 грн/кг. Це також сталося через суттєве скорочення виробництва – на 30%. Виходів з цієї ситуації є два: імпорт гречки або підвищення внутрішніх цін. Імпорт в Україну здійснювався неактивно. За 2015-2016 маркетинговий рік в Україну завезуть до 10 тис. тонн гречки. Обсяг імпорту за липень 2015 – травень 2016 року склав 6,5 тис. тонн. Навіть попри війну з Росією і, відповідно, погіршення торговельних відносин, переважна більшість крупи (90-95%) надійшла саме з цієї країни. Однак імпорт складе лише 8-10% від загального продовольчого споживання, тож значно на ситуацію не вплине.

Проблема в тому, що по суті завозити дешеву гречку немає звідки. З Росією ситуація зрозуміла. Були ще історії з імпортом з Китаю, але тоді споживачі жалілися на її смак. Тому що там вона виробляється в основному на корм худобі. У будь-якому разі китайська гречка нам не підійшла, оскільки на прилавках зустрічалася переважно так звана "татарська" крупа: дрібнозерниста та з гіршими смаковими якостями. Окрім того, щоб завозити цю крупу, для імпортерів має бути вигода. Немає жодного економічного сенсу купувати дорожче закордоном і продавати дешевше в Україні. В тому ж Китаї придбати гречку можна по 0,6-1 дол./кг, але ще додатково потрібно буде заплатити за доставку, 20% мита, 20% ПДВ, понести витрати на доробку, фасування і в результаті ми вийдемо на рівень нинішніх внутрішніх цін. Зважаючи на це, імпортери не надто активні у завезенні цієї культури. А в Україні ця крупа чи не найдешевша, якщо порівнювати з іншими країнами. І особливо різниця відчувається з тим же Європейським союзом чи Сполученими Штатами. Там це не делікатес, але специфічний, нішевий продукт, переважна частина якого також споживається вихідцями з СНД. Тож і виходить, що в Україні виробляється гречки все менше, а за межами України задешево нам її, за великим рахунком, взяти ніде. І тут вже спрацьовує закон ринку: коли попит на продукцію є, а її стає все менше і менше – ціна росте.

Перспектива цін на гречку не виглядає оптимістичною в перспективі наступних двох місяців. Гречки не вистачає до кінця сезону. Запаси, звичайно, є, але вони підходять до критичного рівня. Підвищуючи ціни, учасники ринку не дають можливості утворитися дефіциту, оскільки це стимулює зменшення споживання. З іншого боку, подальший ріст цін на внутрішньому ринку може зумовити активізацію імпортерів. І тоді активніше надходження імпортної продукції стримає рівень цін. Якщо провести аналогію із 2011 роком, то за схожої ситуації за кілограм просили 25-30 гривень – це 3,12-3,75 дол. Імпортна продукція, що зайшла на ринок, обвалила ціни до 2-2,5 дол. Наразі ціни на гречку гречка коливаються в межах 1,4-2 дол., що у валюті коштує менше, ніж тоді. Тобто потенціал для росту ще є, але необхідно також пам‘ятати, що формування ціни в даному випадку – справа споживача. Купуючи дорогу крупу, він "погоджується" із ціною. І якщо споживачі створюють достатній попит навіть в умовах зростання ціни – це яскравий сигнал ринку, що ціну можна підіймати далі. Тому, швидше за все, середня ціна у 38 грн/кг, яка є зараз в Україні, буде підвищуватися. Зауважу, що в Києві хоча і є гречка по 50 грн, але так само є і по 35-40 грн, тобто розбіжність цін досить велика. Однак у серпні-вересні, коли почнуть збирати врожай цього року, ціни повинні знизитися. На наступний рік аграрії вже засіяли на 10% більше площ, але ключову роль у забезпеченні гречкою на наступний рік зіграють погодні умови, які складуться протягом літа.