Щорічні економічні втрати на півдні через відсутність зрошення оцінюються у $300 млн

Україна експортує продукцію до 173 країн світу, але наша роль глобального гаранта продовольчої безпеки постійно піддається безпрецендентним викликам. Серед причин не лише війна, а й криза водних ресурсів, зрошення та вплив кліматичних змін.

За останні 30 років середня температура в Україні зросла на 1,2°C. Для формування оптимального врожаю зернових необхідний рівень опадів близько 700 мм, але фактичні показники часто є нижчими, що робить виробництво вразливим. 

Водночас війна лише погіршує стан водної інфраструктури. З початку повномасштабного вторгнення зафіксовано системні руйнування:

• задокументовано 230 інцидентів пошкодження дамб, мостів, систем водопостачання та водовідведення;
• близько 6 мільйонів людей не мають доступу до чистої питної води;
• Україна втратила орієнтовно третину своїх водних ресурсів.

Особливо наслідки відчутні у південних і східних регіонах після знищення Каховської ГЕС. Руйнування Каховського водосховища призвело до втрати 18,2 км³ води, які становили близько 10% від усіх водних ресурсів країни для агросектору, що пошкодило систему зрошення на 750 тис. га сільгоспземель. Щорічні економічні втрати через відсутність зрошення оцінюються у $300 млн.

Виробництво на зрошуваних землях впало на 89%, а саме:

• зернові та бобові: скорочення на 93% (з 608,9 тис. т до 44,4 тис. т);
• олійні: скорочення на 98% (з 588,5 тис. т до 13,1 тис. т);
• овочі: скорочення на 85% (з 910 тис. т до 140 тис. т).

Повернути «як було» неможливо, але Україна адаптовується до нових умов, українські аграрії  впроваджують стратегії раціонального водокористування.

Рамковими для цих змін є не тільки ринковий підхід до підвищення конкурентноспроможності виробництва, а й євроінтеграція. Вже прийнято Водну стратегію до 2050 року для синхронізації української політики з довгостроковими цілями ЄС. Затверджено 9 планів управління річковими басейнами (2025–2030), що дозволить впровадити логіку Водної рамкової директиви ЄС, відповідно до якої управління водними ресурсами відбувається не за адміністративними кордонами областей, а в межах природних басейнів річок. За підтримки ЄС оновлюються системи моніторингу води для забезпечення доказового менеджменту та звітності, сумісної з європейською.

Для Євросоюзу це означає посилення власної продовольчої безпеки, оскільки українське посухостійке землеробство та модернізоване зрошення допоможуть стабілізувати врожаї на спільному ринку. Крім того, єдині підходи до транскордонних басейнів суттєво покращать екологічний стан водних ресурсів, зокрема Дунаю та Чорного моря. 

Як бачимо, відновлення зрошення та ефективне управління водними ресурсами є умовою не лише для повернення сильного агропотенціалу, але й для стабільності продовольчої системи Європи.