icon

Минулого тижня в Європейському парламенті відбувся спільний захід, організований асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) та Організацією “Дунайська Соя”, присвячений обговоренню перспектив формування Європейської протеїнової стратегії та ролі України у зміцненні продовольчої безпеки Європейського Союзу. 

У межах дискусії представники європейських інституцій, урядових структур, бізнесу та галузевих асоціацій розглянули ключові виклики забезпечення ЄС рослинними білками, а також можливості розвитку партнерства з Україною як важливим виробником сої та інших білкових культур.

Нині ЄС стикається зі значним дефіцитом рослинного білка близько 3 млн тонн виробництва сої проти 35 млн тонн споживання. Такий дисбаланс підриває конкурентоспроможність і стратегічну автономію аграрного сектору ЄС, посилює залежність від обмеженого кола зовнішніх постачальників та створює ризики для продовольчого суверенітету. 

Водночас Європейська Комісія має намір представити до літа цього року План дій ЄС у сфері зміцнення доступу до білків (EU Protein Action Plan) – комплексний пакет заходів щодо формування збалансованої і екологічно сталої виробничої бази джерел білків, яка буде включати як рослинні білковмісні культури, так і сектор тваринництва, а також заходів щодо диверсифікації джерел імпорту білковмісних культур для продовольчих і кормових, а також заходів з підтримки досліджень та інновацій з тематики виробництва білків. Відповідно, Комісія очікує на активні пропозиції стейкхолдерів, зокрема від українських аграріїв як важливих європейських постачальників білковмісних культур.

Як зазначив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький, Україна вже є частиною європейської агропродовольчої системи, а соя є одним із найяскравіших прикладів її інтеграції в європейські ланцюги створення доданої вартості: «Україна виробляє понад 6 млн тонн сої, значна частина якої постачається на ринок ЄС, що підтверджує не тільки наявний майбутній потенціал, а вже чинну ефективну модель співпраці. Водночас близько 25% не-ГМ сої виробляється за сертифікованими стандартами сталого виробництва, зокрема в межах програм на кшталт Protein Partnership Programme. Це свідчить про реальні системні зміни – від простого експорту сировини до участі в європейських ланцюгах доданої вартості, де дедалі більшого значення набувають переробка, простежуваність і відповідність стандартам, а не лише обсяги постачання».

Зі свого боку, генеральна директорка Організації “Дунайська Соя” Орелі Турно відзначила Україну як надійного партнера у зміцненні продовольчої безпеки Європи шляхом диверсифікації ланцюгів постачання сої. З огляду на те, що приблизно 90 % імпорту ЄС надходить із Бразилії, США та Аргентини, вона наголосила: хоча Європа й повинна збільшити власне виробництво, вона й надалі залежатиме від імпорту, тому диверсифікація має вирішальне значення. «Нам потрібно думати більш регіонально», — сказала вона, підкресливши значний виробничий потенціал України та відповідність її стандартів вимогам ЄС, що забезпечує рівні умови для всіх учасників ринку. Сертифікована соя з України, вироблена за умов, еквівалентних вимогам ЄС, вже становить значну частку не-ГМ сої, що надходить до ЄС. Вона наголосила, що ця співпраця ґрунтується на практичних, ринково-орієнтованих рішеннях, а системи сертифікації, такі як Europe Soya, підтримують стабільні та прозорі ланцюги створення вартості. Однак узгоджена політична база залишається ключовою для розширення цих зусиль.

За словами керівника європейського офісу УКАБ Назара Бобицького, на тлі зростаючої стратегічної ролі України у забезпеченні європейських агропродовольчих ланцюгів, важливо працювати над усуненням регуляторних бар’єрів: «Останні три роки торговельні відносини між Україною та ЄС в агросекторі чітко продемонстрували значний потенціал синергій, особливо для переробної промисловості ЄС. Водночас надмірне регулювання у сфері кліматичної та екологічної політики, зокрема EUDR і RED III, може стати бар’єром для реалізації цього потенціалу. Українські виробники вже інвестують у відповідність цим вимогам, однак складність ланцюгів постачання потребує спрощення процедур належної перевірки. У середньо- та довгостроковій перспективі умови інтеграції України до ЄС, включно з питаннями аграрної політики та використання засобів захисту рослин, визначатимуть глибину та ефективність спільних протеїнових ланцюгів вартості».

Захід у Європейському парламенті підтвердив, що формування ефективного європейського протеїнового плану дій потребує не лише політичних рішень, а й практичної взаємодії між усіма учасниками ринку. Україна вже відіграє важливу роль у цьому процесі, демонструючи готовність до адаптації, впровадження стандартів та розвитку сталих ланцюгів створення доданої вартості.

Подальше поглиблення співпраці між Україною та ЄС, усунення регуляторних бар’єрів і масштабування вже дієвих рішень створюють передумови для зміцнення продовольчої безпеки, конкурентоспроможності та стратегічної автономії Європи.

 

Про Асоціацію «Дунайська Соя»:

Асоціація «Дунайська Соя» є неприбутковою, незалежною організацією з членським підходом, головний офіс якої знаходиться у Відні. Візією організації є стале, безпечне та забезпечення білком європейського походження. Для досягнення цієї мети «Дунайська Соя» підтримує, з-поміж іншого, стале виробництво сої в Європі та розвиток регіональних ланцюгів доданої вартості.