Грунтова посуха, подовжений період вегетації восени, нові шкодичинні об’єкти спонукають агровиробників передивлятися традиційні прийоми захисту зернових.  

17 листопада Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» за підтримки компанії «Сингента» провела четвертий круглий стіл «Аналіз комплексу факторів, які впливають на врожай зернових культур останніми роками. Прийоми, що дають можливість запобігти зайвим втратам».

Науковці та практики з різних куточків України зібралися, щоб проаналізувати основні аспекти впливу на стан озимих зернових культур у 2017 році. На заході були обговорені фітосанітарна ситуація останніх років і надані рекомендації для дальшого контролю можливої дії чинників навколишнього середовища на майбутній урожай.

З кожним роком умови вирощування сільськогосподарських культур на території України стають дедалі жорсткішими, особливо це стосується озимих зернових. Суттєво змінилися погодно-кліматичні умови як протягом вегетаційного періоду, так і під час посіву зернових культур. Основними шкодочинними факторами є зміна температурного режиму, посуха, різкі зміни режимів опадів у кількісному та часовому еквівалентах тощо. Для протистояння усім цим викликам необхідні нові технології та підходи. Базові складові в підвищенні врожайності вичерпані, тому, щоб успішно конкурувати в ціновому плані на ринку, необхідно збільшувати віддачу з кожного гектара за рахунок пошуку нових прийомів, яким раніше не приділяли належної уваги.

Стан озимих культур восени та прогнози перезимівлі

Опади, які спостерігалися впродовж жовтня і початку листопада, забезпечили надходження додаткової вологи в верхні шари ґрунту (0–30 см), що сприяло покращенню стану рослин озимих культур. Тільки на багатьох площах Херсонської та Запорізької і в окремих районах інших областей, що межують з ними, через відсутність ефективних опадів продовжилася ґрунтова посуха — вміст вологи в орному шарі був недостатній (11–20 мм) та незадовільний (1–9 мм).

Сьогодення землеробства вимагає посилення уваги до вологозберігаючих технологій. Кількість вологи, яка надходить у ґрунт наразі є достатньою для отримання сталих урожаїв, проте коефіцієнт випаровування значно збільшився, в порівнянні з середніми багаторічними даними. Отже, потрібно приділити більше уваги відновленню лісосмуг, введенню до сівозміни попередників, які дають змогу накопичити і зберегти вологу у ґрунті, тощо.

Усього за даними Мінагрополітики посіяно 6,9 млн га озимих зернових культур. Обстеження цих посівів, проведене науково-дослідними установами НААН, на кінець першої декади листопада показало, що в найкращому стані знаходяться посіви пшениці озимої та тритикале по чорному пару, сівба яких проводилася з 10 по 25 вересня. Рослини за такої сівби знаходяться на ІІ етапі органогенезу, мали густоту 91–97% від запланованої, переважна їх кількість перебувала в розкущеному стані. Одна рослина налічувала в середньому 3–6 пагонів, висота рослин — 14–18 см, довжина листкових пластинок сягала від 22 до 27 см, довжина конуса наростання — 0,28–0,30 мм (залежно від сорту, удобрення і попередника) та коефіцієнт кущіння — 2,0–2,3. За сівби 5 жовтня у більшості рослин сформувалися 3 листки, 10 жовтня — 2 листки, а за сівби 15 жовтня — повні сходи.

Пшениця озима, яку висівали після непарових попередників, за своїми морфобіологічними показниками певною мірою поступалася озимині, що висівалася по кращих попередниках. Найбільше відставання в рості й розвитку рослин спостерігалася при пізніх строках сівби (5–15 жовтня) після стерньових попередників та соняшнику, де рослини сформували в середньому по 1–2 листки за висоти 9–14 см.

Тимчасовий перехід середньодобової температури повітря через позначку +5 °С у бік зниження зафіксували 23 жовтня. Проте починаючи з 27 жовтня через підвищення температури повітря до +5–10°С рослини озимих зернових культур продовжували вегетацію.

Проблеми виробничого сезону 2016/2017 рр

Погодні умови 2017 року склалися на користь активного розвитку патогенних організмів протягом вегетаційного періоду. Нерівномірність сходів, ослаблення рослин восени 2016-го дало змогу безперешкодно проявитися фітопатогенним мікроорганізмам після зимового періоду й упродовж вегетації 2017 року. Навесні зустрічалися площі озимих зернових, які були суттєво уражені тифульозом. Особливо значного розвитку хвороба набула в західному регіоні та на сході України. При цьому прояв спостерігався не тільки на озимому ячмені, а й на озимій пшениці після різних попередників (гороху, кукурудзи, соняшнику, зернові по зернових). Є суттєва загроза розвитку хвороби в найближчі 3–5 років. Широко розповсюдженими є ураження кореневими гнилями. Збудники ризоктоніозу неупинно поширюються територією України, завдаючи дедалі більшої шкоди як зерновим, так і просапним культурам. І, відповідно, є потреба в засобах, здатних їх контролювати.

Септоріоз продовжує бути високошкодочинною хворобою періоду вегетації озимої пшениці й почав уражувати рослини вже в осінній період. Крім того, значно збільшилася ураженість Septoria nodorum.

Отже, сучасні умови посіву та перебігу осінньої вегетації озимих зернових культур потребують максимальної точності використання як хімічних, так і агротехнічних прийомів. Слід створити рослині всі умови для максимальної реалізації її генетичного потенціалу. Велике значення в цьому приділяється протруйнику. Сучасний протруйник повинен захистити рослину від хвороб та шкідників, які становлять загрозу на момент осінньої вегетації, а також забезпечити надійний захист від тих хвороб, що розвиваються у більш пізні терміни. Також важливо приділяти увагу додатковим фізіологічним ефектам, які можливо отримати від протруйника.

Велике значення для одержання високих урожаїв має і науково обґрунтоване використання фунгіцидів. Не варто нехтувати можливими ризиками виникнення резистентності. Особливу увагу слід звернути на правильне використання фунгіцидів з хімічної групи карбоксаміди. Потрібно пам’ятати, що за умов неправильного використання препаратів цієї хімічної групи у патогенів швидко формується резистентність до них. Тому не можна використовувати ці продукти в занижених концентраціях і більше ніж один раз за сезон на конкретному полі. Крім того, необхідно формувати фунгіцидний захист відповідно до проблем конкретного агрофітоценозу.

У сучасному рослинництві України створилися умови, які змушуватимуть зерновиробників суттєво збільшувати частку пізніших від оптимальних термінів посівів озимини за систематичних й часто тривалих умов дефіциту вологи для сходів культури. З останніх 10 років у 6–7 спостерігався подовжений період вегетації восени, який супроводжувався дефіцитом вологи, часто аж до листопада.

Заходи для отримання дружніх сходів та посівів

1. Вибір найкращих для регіону зареєстрованих сортів/гібридів зернових культур. Бажано висівати низку найкращих за попередніми випробуваннями в регіоні сортів з різними біологічними характеристиками, щоб зменшити ризики впливу важкопрогнозованих погодних умов. Такі високопластичні сорти пшениці, як Подолянка, Богдана тощо, відзначаються високими рівнями толерантності до несприятливих ґрунтово-кліматичних умов, до скорочення у сучасному рослинництві витрат на системи живлення і захисту та є одними з важливих «страхових» чинників посівів озимини. До речі, сорт пшениці озимої Подолянка в останні роки впевнено займає найбільші посівні площі в Україні.

2. Зазначимо суттєву перспективність щодо отримання високих урожаїв гібридів зернових колосових культур на ринку України.

3. Забезпечення відповідних до потреб сорту/гібрида фонів живлення. При цьому важлива доступність для рослин із самого початку вегетації азоту, фосфору, калію, сірки, магнію, кальцію та мікроелементів.

Сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна йдуть на добрива. Основними шляхами підвищення коефіцієнтів засвоєння елементів живлення є:

- локальне внесення добрив (внесення в зону рядка/або нижче на 5–7 см поряд з насіннєвим ложем, в зону розташування первинної кореневої системи);

- позакореневі підживлення;

- використання рідких і комплексних добрив;

- впровадження інтегрованих систем живлення й захисту посівів.

Внесення належної кількості фосфорних і калійних добрив під посів з року в рік залишається невирішеним з економічних причин завданням. Внесення якісних діамофосок та інших комплексних добрив, у т. ч. й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Необхідно збільшувати обсяги внесення органічних добрив, посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл).

Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призводить лише до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

4. З метою забезпечення ефективного захисту сходів від ураження хворобами і шкідниками особливу увагу необхідно звернути на якісне протруєння насіння озимої пшениці, яке необхідно проводити виключно оригінальними препаратами. За суттєвого зростання імпорту пестицидів величина частки фальсифікату на ринку України засмучує.

При цьому перевагу необхідно віддати протруйникам, які характеризується широким спектром дії і мають високу фунгіцидну ефективність проти твердої та летючої сажки, фузаріозної і гельмінтоспоріозної кореневих гнилей, снігової плісняви та інших хвороб. У разі наявності загрози пошкодження посівів ґрунтовими шкідниками (дротяником, хлібною жужелицею та ін.), злаковими мухами, попелицею, цикадками тощо, для передпосівної обробки насіння доцільно використовувати інсектицидно-фунгіцидні протруйники.

 На теренах України нами ідентифіковані численні види збудників фузаріозів культурних рослин, які мають суттєві відмінності у прояві шкодочинності. Також ураження збудниками фузаріозів, які є переважно сапрофітами, відбувається протягом перебігу як анаморфної (безстатевої) стадії розвитку, так і телеоморфної (статевої або сумчастої) стадії, практично протягом всього вегетаційного періоду. Помірний рівень залежності шкодочинності видів збудників фузаріозів від погодних умов сезону пояснюється істотними відмінностями біології розвитку окремих видів від погодних умов року.

5. Зважаючи на значний відсоток пізніх посівів та обмеженість періоду для повноцінного кущіння озимини, при виборі фунгіциду очевидною є необхідність внесення сучасних препаратів з фізіологічною активністю щодо активації розвитку кореневої системи рослин. Це також є важливим чинником при посівах в умовах дефіциту вологи та за низьких рівнів внесення елементів живлення.

6. Зростання частки пізніх посівів, коли озимина йде у зиму в фазу «шильця», та років з подовженим періодом вегетації восени зумовлює потребу забезпечити високий рівень захисту рослин протягом подовженого періоду. Сходи озимини, які довгий час перебувають у початкових фазах розвитку, характеризуються зниженим рівнем резистентності до хвороб та шкідників. Тому протруйники варто застосовувати у максимальних зареєстрованих дозах. За результатами наших 15-річних виробничих та польових дослідів, зменшення доз протруйника є невиправданим економічно щодо ефективності контролю хвороб.

7. У сусідніх з Україною країнах — членах ЄС вже зареєстровані резистентні до основних класів фунгіцидів небезпечні для пшениці збудники хвороб.

8. З метою запобігання непродуктивним втратам поживних речовин в осінній період і навесні та уникнення конкуренції культурних рослин із бур’янами доцільно застосовувати осіннє внесення гербіцидів. Під час проведення позакореневих обробок восени потрібно застосовувати гербіциди (широко використовуються інгібітори ацетолактатсинтази, доцільно вносити також інгібітори мітотичного циклу та інгібітори фотосистеми ІІ), сучасні фунгіциди, за потреби — інсектициди з додаванням до робочих розчинів ортофосфату, калію, сірки, магнію та мікроелементів, а саме компонентів редокс-систем рослин (Fe, Mn, Zn, Cu).

Необхідно звернути увагу, що у рослинництві України домінують гербіциди — інгібітори ацетолактатсинтази (наприклад, Дербі, Гранстар, Гроділ, Нікосульфурон тощо мають єдиний сайт дії — фермент АЛС), що створює загрозу появи резистентних видів бур'янів. Тому водночас з внесенням даних препаратів, що є економічно доцільним, необхідно застосовувати гербіциди з іншими механізмами дії, зокрема інгібітори мітотичного циклу, фотосинтезу (можливо вносити вже восени) чи антиауксини (виключно навесні).

До робочих розчинів для обприскування корисно додавати сульфат магнію (2–4 кг/га) та мікроелементи — гідроксид міді (100—200 г/га), сульфати марганцю, цинку, заліза (за потреби); на ячмені доцільні також хлориди мікроелементів.

Таким чином, при підготовці до посіву пшениці озимої та інших зернових колосових культур слід враховувати досвід попередніх років, можливі зміни погодних умов протягом вегетації, останні досягнення селекціонерів й генетиків. Також потрібно зважати на суттєве погіршення фітосанітарної ситуації в агрофітоценозах останніми роками. При цьому належний захист посівів від бур’янів, шкідників та хвороб і сприяння формуванню потужної кореневої системи як восени, так і навесні є важливим чинником підвищення стійкості посівів до несприятливих умов вирощування та високих рівнів урожайності озимини.