Про це наголосила голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко у своєму виступі під час Німецько-української зустрічі асоціацій у межах міжнародної виставки Grüne Woche в Берліні.
“Діалог між Україною та ЄС сьогодні є не просто важливим, а критично необхідним. Україна живе одночасно в трьох великих вимірах викликів: євроінтеграції, повномасштабної війни та кліматичних змін, – і саме ця сукупність факторів формує унікальний, але вкрай складний контекст для її аграрного сектору.
Попри зовнішню стійкість і конкурентність українського агробізнесу, реальні умови його функціонування залишаються надзвичайно жорсткими: регулярні блекаути, дефіцит електроенергії, залежність від імпортних засобів виробництва, девальвація національної валюти, скорочення кадрового потенціалу, логістичні обмеження та атаки на чорноморські порти. Усе це безпосередньо впливає на обсяги виробництва та експорту, що є особливо чутливим з огляду на те, що агросектор формує понад половину загального експорту України та є основою підтримки її економіки. Зокрема падіння експорту на 2 млрд євро лише за 2025 рік є показовим сигналом складних умов функціонування агросектору.
Водночас євроінтеграція залишається безальтернативним стратегічним вибором України, і цей шлях потребує прагматичного й зваженого підходу. Нещодавно проведені дослідження свідчать, що лише перехід на європейські стандарти у сфері засобів захисту рослин коштуватиме українському агросектору близько 4 млрд євро – сума, яка в умовах війни є надзвичайно обтяжливою. Саме тому питання перехідних періодів є не проявом небажання адаптуватися, а необхідною умовою збереження конкурентоздатності українських виробників.
Окремо варто зазначити, що адаптація вимог є двостороннім процесом. Європейська хімічна промисловість так само має бути готовою до зростання попиту зі сторони українського агросектору після оновлення українського законодавство в частині ЗЗР, адже без цього виникає ризик конкуренції за обмежені ресурси зі сторони як українських, так і європейських фермерів, що послабить позиції ЄС та України на третіх ринках. Саме тому такі чутливі й політично значущі питання потребують системного обговорення на рівні бізнес-асоціацій та регулярного агрополітичного діалогу.
У підсумку варто наголосити, що інтеграція України в європейський агросектор – це не виклик для ЄС, а можливість. Українське агро може стати драйвером розвитку біоекономіки, підтримати зелений перехід, хімічну та переробну промисловість, а також поділитися унікальним досвідом виживання й адаптації бізнесу в умовах безпрецедентних криз, пов’язаних з війною. Саме цей досвід може стати важливою складовою майбутньої спільної європейської аграрної стійкості”.